73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
06.03.2007 Справа № 4/93-ПД-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "Херсон-Скло" м.Херсон
до відповідача-1 Херсонського морського торговельного порту від імені Міністерства транспорту України м.Херсон
відповідача-2 товариства з повною відповідальністю "Постачтехкомплект" м.Херсон
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Поляков А.Ю.
від відповідача-1 - юрист Бобровська І.В.
від відповідача-2 - уповноважена особа Долгополов О.В.
Позивач звернувся з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.05.2006 року, укладеного між Херсонським морським торговельним портом від імені Міністерства транспорту України та товариством з повною відповідальністю «Постачтехкомплект", посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону. Підставою позовних вимог позивач зазначив ст.ст.228, 216 ЦК України.
В засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначивши, що він просить визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 не 20.05.2006року? а 20.05.2004року, посилаючись на технічну помилку при друкуванні позовної заяви. Підставою позовних вимог він зазначає статтю 228 ЦК України відповідно до якої передбачено визнання нечинним правочину який порушує публічний порядок. Позивач вважає, що договір від 20.05.2004 року порушує конституційні права і свободи членів територіальної громади, так як при його укладенні було відчужено дитячий садок, який не використовується за його призначенням, чим порушено ст.ст.11,16 закону України «Про дошкільну освіту», оскільки не було гарантовано працівникам навчального закладу та особам , які в ньому перебували дотримання прав та інтересів з питань праці і освіти.
Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні 28.02.2007року для подання відповідачем-2 доказів, витребуваних ухвалою про порушення справи.
Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись в своїх запереченнях на те, що договір від 20.05.2004року не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, тому він не має права на судовий захист шляхом визнання договору недійсним. Згідно з умовами договору було відчужено не дитячий садок, як зазначено в позовній заяві, а нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою м. Херсон вул. Червоностудентська №2 Договір не порушує конституційних прав і свобод людини і громадянина, не направлений на знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим чи територіальної громади. Він також зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження порушення при укладенні спірного договору законів України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту».
Відповідач-2 позовні вимоги також не визнає з тих же підстав і вважає, що відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним. Крім того, він зазначає, що він є добросовісним набувачем майна, тому лише власник майна може витребувати у нього майно з підстав, зазначених в статті 388 ЦК України, але такі підстави відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного. 12.05.2004року приватним підприємством фірма “Інтерправосервіс» проведено аукціон з продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в м.Херсоні по вул. Червоностудентській №2, переможцем якого з правом укладання договору купівлі-продажу визнано товариство з повною відповідальністю «Постачтехкомплект". На підставі протоколу аукціону від 12.05.2004року між Херсонським морським торговельним портом який діяв від імені Міністерства транспорту України (відповідач-1), та товариством з повною відповідальністю «Постачтехкомплект" (відповідач-2) 20 травня 2004року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу 20.05.2004року та зареєстровано в реєстрі за №1082.
Згідно з зазначеним договором купівлі-продажу відповідачем-1 продано відповідачу-2 нежитлову будівлю, яка знаходиться в м.Херсоні по вул. Червоностудентській №2 та складається із: нежитлової будівлі літ. А загальною площею 1063,5 кв. м.; сараю літ. Б; огорожі №1,2,3,4; мостіння. Нерухоме майно було продано за 2.210.359грн.80коп., які станом на момент передачі майна відповідачу-2 були сплачені покупцем в повній сумі, про що зазначено в акті прийому-передачі від 17.06.2004року.
Позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу від 20.05.2004року порушує конституційні права і свободи членів територіальної громади, оскільки при його укладенні було відчужено дитячий садок, який не використовується відповідачем-2 за його призначенням, чим порушено ст.ст.11,16 закону України «Про дошкільну освіту», тому просить визнати його недійсним на підставі статті 228 ЦК України з наслідками, передбаченими статтею 216 ЦК України.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин який порушує правовий порядок є нікчемним. До правочинів, які порушують правовий порядок, належать правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, до передбачених статтею 228 ЦК України правочинів належать такі, які зобов'язують принаймні одну із сторін вчинити дії, спрямовані на порушення публічного порядку.
Документального підтвердження того, що договір від 20.05.2004року порушує публічний порядок та зобов'язує відповідача-1 або відповідача-2 вчинити дії, якими б порушувався публічний порядок позивач при подачі позовної заяви не надав. Не надано ним таких доказів і в засідання суду.
Статтею 11 Закону України «Про дошкільну освіту», на яку посилається позивач, надано визначення дошкільного навчального закладу, його основні функції та завдання . Так, відповідно до зазначеної норми дошкільний навчальний заклад -це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Дошкільний заклад задовольняє потреби громадян відповідної територіальної громади в здобутті дошкільної освіти та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії. Крім того, зазначеною нормою передбачено створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання дітей, сприяння збереженню та зміцненню їх здоров'я, розумового, психологічного та психічного стану.
Позивач посилається на порушення при укладанні спірного договору норм зазначеної статті, так як вважає, що відповідач-1 здійснив відчуження дошкільного закладу на користь відповідача-2 який не має ліцензії на здійснення такої діяльності, а тому не може використовувати будівлю за її цільовим призначенням. Він вважає, що договір купівлі-продажу був укладений з метою припинення діяльності дитячого закладу, без згоди територіальної громади, чим порушено законні права членів територіальної громади.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що на момент відчуження будівля не мала статусу дошкільного учбового закладу. Ясла-садок №1 «Червоні вітрила», яка розташована в м.Херсоні по вул. Червоностудентській №2 у зв'язку з аварійним станом не тільки не створювала безпечні умови розвитку, виховання та навчання дітей, але навпаки - ставила життя дітей під загрозу. Зазначений факт підтверджується приписами Херсонської державної інспекції охорони праці №106 від 28.11.2000року, № 91 від 02.10.2001року, приписом Державного пожежного нагляду від 24.03.2003року та приписом Херсонської портової санітарно-епідеміологічної станції №02-01-19 від 11.02.2000року.
Із техніко-економічного обгрунтування доцільності використання будівлі колишнього дитячого садка від 30.11.2003року вбачається, що зазначена будівля по вул. Червоностудентській №2 споруджена в 1917 році, а під дитячий садок перепрофільована в 1946 році. Через вищезазначені приписи неможливо здійснювати експлуатацію будівлі по вул. Червоностудентській №2 в м.Херсоні за призначенням без виконання значного обсягу будівельних та інших робіт, які відповідач-1 не в змозі був здійснити через відсутність відповідних коштів. Крім того, затрати на утримання двох відомчих дитячих садків (дитсадок №1 «Алые паруса» та №2 “Морячок») склали 800тис.грн. при їх заповнюваності дітьми портовиків до 40%. З урахуванням зазначених обставин, а також того, що дитсадок №1 був відомчий і функціонував для задоволення потреб працівників порту, наказом начальника морського порту №123-А від 25.03.2003року прийнято рішення про виведення ясел-садку №1 “Червоні вітрила» із експлуатації та реорганізацію цих двох дошкільних навчальних закладів в один -дошкільний навчальний заклад комбінованого типу ясла-садок “Морячок» на базі двох дитячих садків «Алые паруса»та “Морячок», які розмістилися в будівлі ясел-садку №2. В наступному, відповідач-1 прийняв рішення про виведення з експлуатації будівлі ясел-садку №1 «Червоні вітрила», про що свідчить наданий до матеріалів справи наказ від 19.05.2003року.
З метою ефективного використання майна, залучення інвестиційних надходжень у виробництво, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992року №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» та листа Фонду державного майна України від 24.03.2004року №п10-36-4003 Міністерство транспорту України, як орган в оперативному управлінні якого знаходиться будівля по вул. Червоностудентській №2 в м.Херсоні, наказом від 09.04.2004року №294 надав дозвіл відповідачу-1 на продаж зазначеної будівлі.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №997282 від 19.05.2004року, видане Херсонською міською Радою на підставі розпорядження міського голови №672-р від 19.05.2004року та реєстрація права власності Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 20.05.2004року за №2027 свідчать про те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу будівля по вул. Червоностудентській №2 в м.Херсоні була нежитловою будівлею до складу якої входили: нежитлова будівля літ. А загальною площею 1063,5 кв. м.; сарай літ. Б; огорожі №1,2,3,4; мостіння.
В пункті 1.1 договору купівлі-продажу від 20.05.2004року також зазначено, що об'єктом купівлі-продажу є нежитлова будівля, яка належить продавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 19.05.2004року, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 20.05.2004року за №2027.
Зазначені докази не спростовані позивачем з засіданні суду, тому його посилання на те, що за договором купівлі-продажу відчужено дитячий дошкільний заклад і практично припинено його діяльність, чим порушено інтереси територіальної громади не підтверджені належними доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України і не можуть бути прийняті судом, як належні засоби доказування.
Не надано позивачем і документального підтвердження порушення сторонами публічного порядку та конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також інших доказів на підтвердження порушення публічного порядку при укладенні спірної угоди.
Посилання позивача на порушення вимог статті 16 закону України “Про дошкільну освіту», якою передбачена ліквідація дошкільного навчального закладу лише за згодою територіальної громади, судом відхиляються, оскільки відповідно до зазначеної норми така згода вимагається при ліквідації діючих комунальних дошкільних закладів. Однак, матеріалами справи підтверджується, що об'єктом купівлі-продажу було державне майно, а не майно територіальної громади міста Херсона. До того ж воно мало статус нежитлової будівлі, а не дошкільного учбового закладу.
При цьому, судом констатується той факт, що відповідно до статей 26, 32 закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено до компетенції сільських, селищних та міських рад та їх виконавчих органів. Зазначеним законом не надано право позивачу звертатися з позовом в інтересах територіальної громади навіть в разі перепрофілювання установ на дитячих дошкільних закладів, які є комунальною власністю.
Відповідно до вимог статті 1 ГПК України право на звернення з позовом до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Звертаючись з позовною заявою, позивач не зазначив яким чином спірний правочин порушує його права і охоронювані законом інтереси. Не надано таких доказів, а також посилань на норму права, якою йому надано право на звернення з таким позовом і під час засідання суду.
Крім того, відповідно до положення частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, оскільки він не може породжувати для сторін ніяких прав і обов'язків. Частиною 2 статті 228 ЦК України також передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. Відповідно в суді можуть заявлятися тільки вимоги про застосування наслідків його вчинення, а не про визнання правочину недійсним. Вимагати ж застосування будь-яких наслідків позивач не може, оскільки він не є стороною за спірним договором, а тому не має права на захист свого права шляхом визнання недійсним правочину з застосуванням наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України. Відповідач-2 є добросовісним набувачем майна, тому лише власник майна може витребувати у нього майно при наявності підстав, зазначених в статті 388 ЦК України. Однак, існування цих підстав суду не надано.
На підставі викладеного, позивачем не доведено право на звернення з позовом в інтересах територіальної громади, оскільки об'єкт за спірним договором не був комунальною власністю та не відносився до дошкільного навчального закладу, тому позовні вимоги про визнання недійсним правочину як такого, що спрямований на порушення публічного порядку з застосуванням наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст.84 ГПК України 12.03.2007року.
5прим.