18.07.06
Справа № 14/176-06.
За позовом Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1
до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
про визнання права власності,
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю представників:
від позивача не зявився
від відповідача ОСОБА_2
Суть спору: позивач просить визнати за ним право власності на за Договором, який не посвідчено нотаріально, на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_1 держ. номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шассі №НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3.
06.04.2006р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1 за Договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_1 держ. номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шассі №НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3, а також визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1 за Договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на напівпричіп паливозаправник ІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер №НОМЕР_4, 1988 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача визнає в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача, господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволененю виходячи з наступного:
Як свідчить з матеріалів справи, згідно Договору позики, укладеного між сторонами 06.02.2003р., позивач надав відповідачу безпроцентну позику в розмірі 1 000 доларів США. Згідно Договору позики за НОМЕР_6, укладеного між сторонами 06.02.2003р., позивач надав відповідачу безпроцентну позику в розмірі 500 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобовязань відповідачем за вказаними Договорами позики, між сторонами у справі були укладені Договір застави б/н від 06.02.2003р., відповідно до якого “Заставодавець» - відповідач передає в заставу “Заставодержателю» - позивачу автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_1 держ. номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шассі №НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3. А також між стронами було укладено Договір застави НОМЕР_6 від 06.02.2003р., відповідно до якого “Заставодавець» - відповідач передає в заставу “Заставодержателю» - позивачу напівпричіп паливозаправник ІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер №НОМЕР_4, 1988 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5.
Позивач просить визнати за ним право власності на заставлене майно посилаючись на п.2.2 зазначених договорів застави, відповідно до яких “Заставодержатель» набуває права стягнення за рахунок предмета застави , у разі якщо позика що забезпечена заставою, не буде погашена в строк не пізніше 10.02.2003р. Право власності до “Заставодержателя» переходить з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі заставленого майна.
Як свідчить з Актів приймання-передачі автомобіля від 11.02.2003р. відповідач здав, а позивач прийняв заставлене майно.
Дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
На момент укладання Договорів застави між позивачем та відповідачем діяв Закон України «Про заставу» (в ред. від 02.10.1992р. №2654-ХІІ). Статтею 13 зазначеного Закону було передбачено, що у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби , космічні об?єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних право- установчих документів.
Ст. 14 зазначеного Закону визначено, що недотримання вимог законодавства щодо форми та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Отже , відповідно до вимог чинного на момент укладання Договорів застави, законодавства, такий договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення. Договори застави, які були укладені між сторонами 06.02.2003р. не були нотаріально посвідчені, а тому не можуть породжувати будь-яких підстав для набуття позивачем права власності на транспортні засоби.
Крім цього, слід зазначити, що як свідчить з матеріалів справи, на даний час власником транспортних засобів - автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_1 держ. номер НОМЕР_1, 1988 року випуску та напівпричіп паливозаправник ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідач - ОСОБА_2, що підтверджується відповідною технічною документацією, оформленою на його ім?я.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено факт набуття ним права власності у порядку встановленому чинним законодавством України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог - ВІДМОВИТИ.