Справа № 152/51/14-ц
2/152/1/15
29 січня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
позивача - ОСОБА_1,
представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
21.01.2015 року представником відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подано дві заяви про проведення одночасного допиту свідків в порядку ч.12 ст.180 ЦПК України, зокрема, ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_6, а також ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Свої заяви ОСОБА_3 мотивує тим, що під час допиту свідок ОСОБА_5 показала, що про удар ОСОБА_9 рогом корови саме ОСОБА_4 її повідомив син - ОСОБА_6, про що остання так само повідомила і працівникам міліції, коли перебувала в лікарні разом із батьком - ОСОБА_9 Проте, свідок ОСОБА_6 показав, що побачивши травмування діда коровою, побіг до матері, але нічого не казав, так як перебував в шоковому стані, а про те, що діда вдарила корова ОСОБА_4, повідомив матері після повернення з лікарні.
Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_7 останній повідомив, що після травмування ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 намагалися викликати автомобіль швидкої допомоги, який тривалий час не їхав і він повернувся додому, взяв свій автомобіль, помістив в салон автомобіля ОСОБА_9 і виїхав у лікарню, тоді як свідок ОСОБА_8 в суді показала, що проживає від будинку ОСОБА_5 на відстані 200 метрів і, знаходячись біля свого будинку та побачивши як корова відповідачки вдарила ОСОБА_9 біля огорожі домогосподарства ОСОБА_5, вона за кілька секунд, закривши свій будинок, побігла на допомогу, але, пробігши 10 метрів, почула, як від'їхав автомобіль, яким ОСОБА_9 повезли в лікарню, тому повернулася.
Тому, для повноти та об'єктивності розгляду справи вважає необхідним провести допит зазначених свідків за правилами ч.12 ст.180 ЦПК України.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 підтримав заяви, зсилаючись на ті самі мотиви. Не заперечує щодо одночасного розгляду цих заяв судом і прийняття судового рішення одночасно з приводу обох заяв.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили у задоволенні вказаних заяв відмовити, зсилаючись на те, що розбіжності, які на думку представника відповідача, наявні у показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не стосуються предмету заявленого позову, взагалі не стосуються з'ясування питання, чиєю коровою заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_9, свідки вже допитувалися в судовому засіданні, їх свідчення зафіксовані технічними засобами, суд має надавати їм оцінку при ухваленні судового рішення, тому заявлені представником відповідачки клопотання вважають затягуванням розгляду справи.
З приводу заяв представника відповідачки ОСОБА_3 про одночасний допит свідків (а.с.230-231), суд вислухав думки учасників судового розгляду і прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Предметом заявленого позову ОСОБА_1 є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тому свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 викликалися в судове засідання за клопотанням сторін і допитувалися судом з приводу заявленого предмету позову.
Одночасний допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з приводу з'ясування у останніх, коли саме ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5 про травмування ОСОБА_9 рогом корови відповідачки ОСОБА_4, чи до поїздки в лікарню, чи після неї, а також свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з приводу того, через який проміжок часу ОСОБА_7 на своєму автомобілі повіз травмованого ОСОБА_9 у лікарню і у який проміжок часу свідок ОСОБА_8 від свого домогосподарства побігла в напрямку місця травмування ОСОБА_9 коровою, на чому наполягає представник відповідачки ОСОБА_3, не має значення для повноти та об'єктивності розгляду справи, оскільки не стосується предмету заявленого ОСОБА_1 позову до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта (ч.ч.1, 2 ст.57 ЦПК України).
Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.1, 2, 3 ст. 58 ЦПК України).
Цивільним процесуальним законодавством України, зокрема, ст.212 ЦПК, встановлено, що докази оцінює суд і результати цієї оцінки відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви прийняття доказів чи відмови у прийнятті.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК України).
Натомість представник відповідачки просить суд про одночасний допит свідків з приводу наявних, на його думку, розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що не стосуються предмету позову та доказування у цивільній справі, яким є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, чи заперечень відповідачки щодо заявленого предмету позову, які можуть стосуватися тільки цього предмету, тому суд вважає, що одночасний допит вказаних свідків з приводу тих питань, які заявлені представником відповідачки ОСОБА_3, не може мати значення для об'єктивного вирішення спору.
Відтак, суд вважає клопотання представника відповідачки безпідставними та таким, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, а тому вони задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.168, 210 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяв представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 від 21.01.2015 року про одночасний свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: