Справа № 152/95/15-ц
2-о/152/3/15
26 січня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області
Суддя Славінська Н.Л.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
встановив:
26.01.2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, в якій заявник просить визнати недієздатним його брата ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2; задовольнити подання органу опіки та піклування Юхимівської сільської ради про призначення опікуна; встановити опіку на ОСОБА_2 ним - ОСОБА_1; призначити його опікуном ОСОБА_2
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що його брат ОСОБА_2 проживає з ним в с. Юхимівка, є інвалідом І групи «А» дитинства і потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. Внаслідок важкої форми захворювання ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер, а матір - ОСОБА_4 сама важко хворіє і потребує стороннього догляду.
Вказана заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до ч.3 ст.235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ст.238 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
В заяві ОСОБА_1 зазначені вимоги ст. 238 ЦПК України не дотримані.
Так, в заяві ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 саме через психічну хворобу не розуміє значення своїх дій і не може ними керувати, проте, не зазначає та не додає до заяви доказів в підтвердження обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
До того ж, в порушення вимог ч.3 ст.235 та ч.5 ст.119 ЦПК України, заявник не додав до заяви доказів сплати судового збору або доказів на обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору, натомість додав до заяви копію посвідчення ОСОБА_2 як інваліда І групи, що, в силу вимог ЗУ «Про судовий збір», не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Пунктом 5 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, проте, означена справа не стосується вирішення спору в порядку надання психіатричної допомоги.
Пунктом 9 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп, проте, ОСОБА_2 в передбаченому законодавством порядку не визнаний недієздатним, а заявник ОСОБА_1 не визнаний законним представником недієздатного інваліда І групи.
Отже, вказана заява, згідно ст.121 ЦПК України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 121,210, 235 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність виправлення недоліків заяви у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання даної ухвали, шляхом подачі на виконання даної ухвали заяви із виправленими недоліками та доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, та про сплату судового збору в канцелярію Шаргородського районного суду і роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали заява буде вважатися неподаною і повернута йому.
Суддя: