Справа № 149/1655/15-ц
"18" червня 2015 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Войнаревич М. Г. , вивчивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на грошові кошти, -
15.06.2015 року позивач звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області та просить визнати за ним право власності на грошові кошти на вкладах та рахунках в розмірі 10 898, 20 доларів США, що він набув відповідно до Договору №30/01/3 від 30.01.2015 р. відступлення права вимоги (цесії) за договором банківського вкладу (депозиту) та рахунками, укладеними між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Надра" зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього з набуттям татусу вкладника у значенні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Однак, поданий позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Так, згідно зі ст.99 Конституції грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом НБУ.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Всупереч вказаним нормам позивач не долучив до матеріалів справи документу, який би визначав суму, яку позивач просить передати йому у власність за зобов'язанням в гривнях за офіційним курсом НБУ. Також, через зазначені обставини неможливо визначити ціну позову, наявність якої є обов"язковою умовою при подачі позовної заяви до суду (п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України).
Крім того, відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки ціна позову є невизначеною, суд не має змоги визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті.
За таких обставин вважаю за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків.
Разом з тим роз"ясняю, що згідно укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, позивач набув право вимоги, належне відповідачу і став кредитором за договорами банківських вкладів та банківських рахунків, укладеними між відповідачем та ПАТ "КБ "Надра". Відтак, реалізуючи своє право, позивач може вимагати від банку сплати йому суми боргу або заміни сторони у зобов'язанні, відповідно до ст. 512 ЦК України. У разі невиконання банком своїх зобов'язань, позивач може скористатись наданим йому правом вимоги, пред'явити позов про стягнення коштів і отримати їх у власність.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на грошові кошти залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків до 29.06.2015 р.
В разі не усунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу з усіма додатками до неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3