Справа № 139/692/14-ц
(про обмеження у праві виїзду за межі України)
06 серпня 2015 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Тучинської Н.В.,
секретаря судового засідання Хонькович Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці подання головного державного виконавця ВДВС Мурованокуриловецького районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції, про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, -
У відділі державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження № 43932216 від 01.07.2014 року, до складу якого входять: виконавче провадження №42745920 по виконанню виконавчого листа у справі № 2-271-2010 виданого 22.06.2010 року Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ "Правекс-Банк" боргу в сумі 101512,65 грн. та виконавче провадження № 43784855 по виконанню виконавчого листа у справі № 139/257/14-ц виданого Мурованокуриловецьким районним судом 20.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 72886,30 грн. на користь ОСОБА_3.
Державний виконавець вказує на те, що боржник ОСОБА_2 від сплати за виконавчими документами ухиляється, коштів та майна, на яке можна звернути стягнення, не має. Станом на 01 липня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 за виконавчими документами складає 174398,95 грн, а тому головний державний виконавець ВДВС Мурованокуриловецького району звернулася до суду та просить тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного виконання ним судових рішень.
Представник ВДВС Мурованокуриловецького районного управління юстиції у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про день час та місце розгляду подання (а.с. 73), у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.
Розглянувши подання, проаналізувавши наявні у його матеріалах докази, суд приходить до висновку, що подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
За правилами статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України”, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодження сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, - до виконання зобов'язань.
Зібраними у виконавчому провадженні інформаціями відповідних органів та установ стверджується, що на даний час ОСОБА_2 не має майна чи коштів, на які можна звернути стягнення, за зареєстрованим місцем проживання не проживає, місце його проживання невідоме.
Згідно отриманих відповідей на запити з Держтехнагляду, держкомзему, відділення Ощадбанку слідує, що майна зареєстрованого на ім"я ОСОБА_2 не виявлено. Так само як і не виявлено у ДПІ відкритих рахунків на ім"я божника та встановлено, що він не є платником податків.
Із відповідді ВРЕР ДАІ слідує, що за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб марки "MAZDA 3 SDN", 2008 року випуску, н/з НОМЕР_1. Даний автомобіль постановою державного виконавця від 12 червня 2014 року оголошено у розшук.
Одночасно, станом на 01.07.2014 року ОСОБА_2 має заборгованість на загальну суму 174 398,95гривень.
Із виписки медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45-46) вбачається, що дитина має синдром вегетативних розладів, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудженості, синдром рухових порушень від перенесеного гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС в перенатальному періоді.
Поняття “ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням” варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Із матеріалів подання слідує, що боржник, не маючи доходів чи майна, якими можна було б погасити борг, та маючи на утриманні малолітнього сина, який потребує лікування у зв'язку з хворобою, зобов'язаний сплачувати борг за судовим рішенням.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом, а тому відсутні законні підстави в обмеженні цього боржника конституційного права свободи пересування.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, Законом України “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України”, -
Головному державному виконавцю ВДВС Мурованокуриловецького районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 відмовити в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України.
Копію цієї ухвали направити для відома у ВДВС Мурованокуриловецького РУЮ, боржнику та стягувачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення (отримання копії).
Суддя: ___________