Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2015 р.Справа № 922/3617/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Е.С. Алчевськ", м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача - Чумакова Д.В. довіреність №17/23 від 28.04.14 р.;
відповідача - не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Е.С. Алчевськ", в якій позивач просить визнати недійсним договір підряду №09/930 від 22.10.2014 р., який укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на ст. 203, 215, 216 ЦК України, у зв'язку із тим, що до позивача надійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідача. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Також позивач надав письмові пояснення за вх.№31308, в яки х позивач зазначає, що інформація про сумнівність фінансово - господарської діяльності відповідача отримана позивачем від податковому органі в телефонному режимі, документи, які б підтверджували б дані факти у позивача відсутні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 06 липня 2015 року відзив на позовну заяву за вх.№27112, в якому проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано доказів сумнівності здійснення господарської діяльності відповідача, та у відповідача податкової перевірки, якою б це було встановлено не проводилось. Також відповідач зазначав, що ним були виконані умови договору, про що складено акт здачі - приймання робіт від 05.11.14 р. Крім того, відповідач зазначив, що посилання позивача на ст. 230 ЦК України є безпідставним, оскільки при укладенні договору підряду №09/930 від 22.10.2014 р., який укладений між позивачем та відповідачем ніхто позивача в оману не вводив.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
22.10.2014 р. між позивачем, як замовником та відповідачем, як підрядником, був укладений договір підряду №09/930. Згідно з п.1.1. та 1.2 було зобов'язання з боку відповідача виконати роботи по чистці колектора хозфекальної каналізації, і зобов'язання позивача прийняти та оплатити таку роботу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. А ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ст. 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України)).
Відповідно до п. 3.1. договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно специфікації №1.
У специфікації №1 вартість робіт по чистці колектора хозфекальної каналізації становить 5000,00 грн.
Відповідачем виконані роботи по чистці та їх виконання беззаперечно прийнято позивачем, про що сторонами складено двосторонній акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.11.2014р. Акт підписано та затверджено повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін.
Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у справі зобов'язання по оплаті робіт позивачем також виконаний, а саме роботи оплачені позивачем 12.06.15 р. згідно платіжного доручення №13478, а відтак договір є виконаним з обох сторін.
Враховуючи вищенаведене та те, що договір підряду №90/930 від 322.10.14 р. є виконаним, а позивачем не надано доказів його недійсності, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає в задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 190, 191 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 07.08.2015 р.
Суддя Ю.В. Светлічний