03.08.2015 Справа № 920/881/15
За позовом: Тростянецької міської ради, м. Тростянець, Сумська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Локнянське - БСР», м. Тростянець, Cумська область,
про стягнення 145050 грн. 00 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача: Линник Л.В.,
від відповідача: Василець С.О.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 145050 грн. збитків, оскільки, на думку позивача, відповідач здійснив забудуву земельної ділянки у м. Тростянець Сумської області і відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов'язаний був взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури м. Тростянець, але такої участі не взяв.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у відзиві від 25.06.2015 року проти позовних вимог заперечує, оскільки відповідачем здійснювалась не нова забудова земельної ділянки, а реконструкція, здійснення якої відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає приймання участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що проти позовних вимог заперечує.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до ч. 2. ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
30.05.2012 року відповідач отримав у відділі містобудування і архітектури Тростянецької міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Гришина, 26а в м. Тростянець Сумської області.
Згідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до п. 3 Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тростянець розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста відповідає, зокрема, 1% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель і споруд.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої відповідачем та зареєстрованої в Інспекції ДАБК у Сумській області 12.02.2014 року за № СМ14314043024, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 14505000 грн.
Позивач нарахував відповідачу 145050 грн. суми пайового внеску, неодноразово звертався до відповідача з листами про оплату вищезазначеної суми.
Оскільки відповідач 145050 грн. суми не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом, обгрунтовуючи вищезазначену суму позову ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України (відшкодування збитків).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно ст. 35 ГПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Сумської області по справі № 920/1454/14 за позовом Тростянецької міської ради до - ТОВ «Локнянське - БСР» про стягнення 145050 грн. (останній абзац 2 сторінки рішення), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року, яка набрала законної сили з дня її прийняття, було встановлено:
ТОВ «Локнянське - БСР» (відповідач) не проводив нове будівництво по вул. Гришина, 26а в м. Тростянець Сумської області, а проводив реконструкцію раніше придбаних відповідачем та зареєстрованих на праві власності об'єктів (сушильно-очисного комплексу по прийманню зернових).
Таким чином, судом у рішенні по справі № 920/1454/15 встановлено факт проведення не нової забудови, а реконструкції об'єкту.
З статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що замовник, який має намір саме щодо забудови, а не реконструкції земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, обгрунтовуючи суму позову ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, що регілюють відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено: по-перше, юридичні підстави застосування санкцій у вигляді відшкодування збитків - порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; по-друге, суб'єктивний склад правовідносин щодо відшкодування збитків - це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Однак для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наяність всіх елементів складу цивільного правопорушення, тобто кредитору необхідно обов'язково довести факти порушення зобов'язання, наявність та розмір збитків, а також причинний зв'язок між порушенням боржником зобов'язання та заподіяними кредитору збитками.
Рішенням по справі 920/1454/15 встановлено факт проведення не нової забудови, а реконструкції об'єкту, отже відповідачем не порушено приписів ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто відсутній факт самого правопорушення, а у разі відсутності такого факту, застосування відповідальності, у вигляді стягнення з позивача збитків, є неправомірним.
Крім того, не доведено позивачем ні розміру збитків, ні причинного зв'язку між діянням відповідача та наслідками для позивача - конкретне правопорушення призвело до конкретних наслідків.
Статтями 33-34 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести свою позицію по справі та підтвердити її належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє і у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 145050 грн. збитків, оскільки вимоги позивача є неправомірними, необгрунтованими.
Крім того, відповідачем 30.06.2015 року подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки аналогічний спір був вирішений при розгляді господарської справи № 920/1454/15.
Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет з тих же підстав.
Підстава позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, в даній справі та справі № 920/1454/15 є різні.
В даній справі підставою позовує є посилання позивача на збитки завдані відповідачем, стягнення яких передбачено ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, а у справі № 920/1454/15 - порушення норм ст. 73 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шкода заподіяна органам місцевого самоврядування).
Суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на вищезазначене.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 06.08.2015 року.
Суддя О.Ю. Резніченко