36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.08.2015 р. Справа №917/1037/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Покровська", вул. Леніна, 19, с. Абрамівка, Машівський район, Полтавська область, 39441
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод", вул. Колгоспна, 13, с. Підгора, Кобеляцький район, Полтавська область, 39240
про стягнення 5 101 589,93 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: Павлова Ю.М. дов. б/н від 02.06.2015 р.
від відповідача: Шендрик С.І., дов. №21 від 08.06.2015 р.
В судовому засіданні 03.08.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року 5 101 589,93 грн.
03.08.2015 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких позивач вказує на те, що зарахування вимог за правочином від 28.02.2013 року не відбулося в зв'язку з неоднорідністю вимог та ненастанням строку виконання зобов'язання, а за заявою №76 від 16.05.2013 року не відбулося оскільки відповідач не заявив свої кредиторські вимоги до позивача в строк, визначений в постанові господарського суду Полтавської по справі №917/324/13-г судом, позивач взагалі не отримував дану заяву про зарахування.
Також 03.08.015 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому позивач просить суд витребувати у відповідача: оригінал договору №13/09/12/1 від 13.09.2012 року; оригінал правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року; оригінал договору №5/1112/33 від 01.11.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала клопотання про витребування доказів та наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення клопотання про витребування доказів заперечував.
Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Згідно приписів ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Суд також враховує, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчився ( з урахуванням його продовження на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України), а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).
В даному випадку, враховуючи наявність в матеріалах справи завірених належним чином копій документів, які позивач просить витребувати, та які є належними доказами з огляду на ст. 36 ГПК України, закінчення строку розгляду справи, достатність часу, який мав позивач для подачі такого клопотання, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог і станом на час розгляду справи борг відповідача перед позивачем відсутній, а відтак вимоги щодо сплати інфляційних нарахувань та 3% річних є також необґрунтованими. Заперечення викладені у відзиві на позовну (арк. с. 46-62).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
04.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Покровська" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" (відповідач, покупець) було укладено договір на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року № 4/0912/1 з додатками ( арк. с. 09-14).
Відповідно до п.2.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язався посіяти та виростити цукрові буряки на площі 1198,86 га., передати їх "покупцю" (відповідачу) в кількості 47954,4 тн. в заліковій вазі, що відповідає вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2004 "Коренеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови" та зміни №1 до ДСТУ 4327-2004.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що "покупець" (відповідач) оплачує "продавцю" (позивачу) прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі для виробництва цукру квоти "А" за ринковими цінами визначеними додатковими угодами, але не менше 408,00 грн. у тому числі ПДВ, за одну тону цукрового буряку в заліковій вазі при базисній цукристості 16 %.
При відхиленні фактичної цукристості від базисної, ціна визначається з урахуванням коефіцієнту перерахунку за затвердженою шкалою (Постанова КМУ №868 від 02.06.2000 року).
Оплата за здані цукрові буряки здійснюється наступним чином:
- 90 % вартості цукрового буряка оплачується на підставі рахунку "продавця" до 31.12.2012 року;
- остаточний розрахунок проводиться "покупцем" після завершення виробничого сезону в термін до 01.02.2013 року, але не раніше підписання Акту звірки взаєморозрахунків.
На виконання умов договору позивачем (продавцем) реалізовану відповідачу (покупцю) буряків у кількості 14 661 527 кг. на загальну суму 5 981 903,3 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №71 від 03 жовтня 2012 року, №72 від 19 жовтня 2012 року, №73 від 22 жовтня 2012 року, №86 від 10 листопада 2012 року, №82 від 27 листопада 2012 року (арк. с. 15-19).
Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати цукрових буряків виконав частково, сплативши лише 1 962 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (арк. с. 20).
Позивач також вказує на те, що ним на адресу відповідача 06.04.2015 року було направлено вимогу про сплату боргу, акт звірки взаєморозрахунків та рахунками на оплату по договору № 4/0912/1 на суму 3 421 712,97 грн. та 598 190,33 грн. з ПДВ, однак відповіді на направленні документи з боку відповідача на адресу позивача не надходило, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом (арк. с. 23-29).
Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 1 743 360,75 грн. та 3% річних в сумі 240 457,36 грн. на залишок заборгованості з погашення першої частини боргу (90%) 3 421 712,97 грн. за весь період прострочення - з 01.01.2013 року по 05.05.2015 року.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що 28 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено правочин про припинення зобов'язання зарахуванням (арк. с. 49-50), предметом правочину було проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» і ТОВ «Агрофірма «Покровська» на суму 3 907 913,22 грн. (п. 1.1. правочину).
В пункті 1.3. правочину сторони визначили зміст заліку:
Станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» перед ТОВ «Агрофірма «Покровська» складає 3 907 913,22 грн. № 04/09/12/1 від 04.09.2012 р. за цукровий буряк.
Станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Агрофірма «Покровська» перед ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» складає 2 552 809,72 грн. № 04/09/12/1 від 04.09.2012 р. за ТМЦ.
Станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Агрофірма «Покровська» перед ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» складає 1 355 103,50 грн. № 13/09/12/1 від 13.09.2012 р. за ТМЦ.
Відповідно правил ст. 601 Цивільного Кодексу України вимога «СТОРОНИ 1» в сумі 3 907 913,22 грн. погашається зустрічною «СТОРОНИ 2» на таку ж суму.
Крім того, 01 листопада 2012 року між Приватним підприємством « АГРОСТАР ПОЛТАВА» (первісний кредитор), між позивачем (боржник) та відповідачем (новий кредитор) було укладено договір № 5/1112/33 про відступлення права вимоги (арк. с. 51-52). За цим договором новий кредитор (відповідач) одержав право замість первісного кредитора (ПП « АГРОСТАР ПОЛТАВА»), вимагати від боржника (позивача) сплати грошових коштів в розмірі 111 990,08 грн.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи існування зустрічних вимог, які виникли між сторонами, відповідач направив на адресу позивача заяву №76 від 16.05.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 111 990,08 грн. (арк. с. 79), що підтверджується журналом вихідної кореспонденції ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» 2013 р. - 2015р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. с. 74-78).
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.
Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (дана позиція викладена в листі Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").
Посилання позивача на те, що зарахування вимог за правочином від 28.02.2013 року не відбулося в зв'язку з неоднорідністю вимог та ненастанням строку виконання зобов'язання, а за заявою №76 від 16.05.2013 року не відбулося, оскільки відповідач не заявив свої кредиторські вимоги до позивача в строк визначений в постанові господарського суду Полтавської по справі №917/324/13-г, судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року, договір про відступлення права вимоги № 5/1112/33 від 01 листопада 2012 року, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року були укладені до затвердження реєстру кредиторів по справі №917/324/13-г ухвалою від 09.08.2013 року.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року прямо законом не встановлена. Доказів визнання правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року недійсними в судовому порядку позивач суду не подав.
Твердження позивача, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає існування заборгованості перед позивачем станом на 27.02.2014 року в сумі 4 019 903,30 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що у відзиві була допущена описка в даті існування заборгованості (замість 27.02.2013 року було помилково зазначено 27.02.2014 року. Крім того з подальшого тексту відзиву вбачається, що мова йде саме про 2013 рік.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що взаємозалік зустрічних позовних вимог на суму 3 907 913,22 грн. на підставі укладеного між позивачем та відповідачем правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та взаємозалік зустрічних позовних вимог на суму 111 990,08 грн., на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року, відбувся у відповідності до вимог ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що суд відмовляє в стягненні основного боргу, а стягнення інфляційних та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача перебуває у прямій залежності від стягнення основного боргу, суд залишає без задоволення похідні від основного боргу вимоги про стягнення з відповідача 1 743 360,75 грн. інфляційних та 240 457,36 грн. 3% річних.
Згідно вимог статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 07.08.2015 року
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією