"29" липня 2015 р.Справа № 916/1938/15
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.
За участю представників сторін:
Від позивача: Агєєва О.М. за довіреністю № 14/05-2 від 14.05.2015р.
Від відповідачів:
- Овідіопольської районної державної адміністрації: не з'явився;
- товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс": Крагель М.М. за довіреністю від 28.01.2015р.
Від третьої особи: Єлісєєва А.В. за довіреністю № 3 від 05.01.2015р.
Прокурор: Бондаревський О.М. за довіреністю № 05/3-27986исх-14, посвідчення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом колективного сільськогосподарського підприємства „ім. А.В. Трофімова" до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, за участю прокурора Одеської області, про визнання недійсним розпорядження, -
Колективне сільськогосподарське підприємство „ім. А.В. Трофімова" (далі по тексту - КСП „ім. А.В. Трофімова") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс" (далі по тексту - ТОВ „Агротранс") про визнання недійсним розпорядження від 31.08.2005р. № 666 „Про визнання права власності на залізничні під'їзні шляхи № 1, 2, 3 ТОВ „Агротранс". Позовні вимоги обґрунтовані фактом видання Овідіопольською районною державною адміністрацією спірного розпорядження поза межами визначеної законом компетенції, а також порушенням прав позивача у зв'язку із видачею даного акту, яке укладається у оформленні за ТОВ „Агротранс" права власності на майно, що належить КСП „ім. А.В. Трофімова".
Ухвалою від 27.05.2015р. господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України було залучено регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В подальшому, ухвалою від 29.07.2015р. судом в порядку ст. 29 ГПК України було допущено прокурора Одеської області до участі у даній справі для представництва інтересів держави відповідно до поданої заступником прокурора області заяви.
Під час розгляду даної справи позивачем було заявлене клопотання про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої запропоновано поставити наступні питання:
- чи поділялись залізничні під'їзні шляхи № 1, 2, 3, що знаходяться при станції Іллічівськ Одеської залізниці на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району на окремі частини або були єдиними до дати видання розпорядження головою Овідіопольської районної державної адміністрації за № 666 від 31.08.2005р.;
- визначити замовника будівництва та особу, яка фінансувала будівництво залізничних під'їзних шляхів, що знаходяться при станції Іллічівськ Одеської залізниці на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району, які є предметом спірного розпорядження;
- у якій проміжок часу були побудовані залізничні під'їзні шляхи, що є предметом спірного розпорядження;
- які саме залізничні під'їзні шляхи із виготовленням схематичного плану із зазачненням розмірів, довжини, ширини парадного у власність спірним розпорядженням ТОВ „Агротранс";
- на яких земельних ділянках на 2005 рік знаходились залізничні під'їзні шляхи, що були передані ТОВ „Агротранс", із зазначенням власників;
- чи є інші залізничні під'їзні шляхи на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольсокого району окрім тих, що були передані ТОВ „Агротранс", та у разі якщо є, кому вони належать.
За переконанням позивача, вирішення зазначених питань дозволить ідентифікувати під'їзні залізничні колії, що були передані ТОВ „Агротранс", та дозволить встановити або спростувати факт порушення прав КСП „ім. А.В. Трофімова".
Проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на той факт, що вирішення питання про обґрунтованість заявлених КСП „ім. А.В. Трофімова" в межах даної справи позовних вимог не пов'язане із необхідністю дослідження питань, запропонованих до вирішення будівельно-технічної експертизи.
Відповідачем - Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було заявлено клопотання про слухання справи без участі представника адміністрації, а також одночасно клопотання про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарським судам, так як дана справа має ознаки справи адміністративної юрисдикції.
Розглянувши наведене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" наголошено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Приписами пункту 3 цієї Постанови встановлено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що даний спір за своєю юридичною сутністю є спором про право а, відтак, його розгляд відноситься до компетенції господарського суду, у зв'язку з чим, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Відповідач - ТОВ „Агротранс" повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.
Третьою особою - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у судовому засіданні 29.07.2015р. було наголошено про відсутність порушень інтересів держави так як спірне майно не належить до державної власності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №666 від 31.08.2005р. за ТОВ „Агротранс" було визнано право власності на залізничні під'їзні шляхи №1, 2, 3, які знаходяться при станції Іллічівськ Одеської залізниці на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району. Стверджуючи про порушення його прав як власника залізничних під'їзних шляхів, яке було придбано позивачем в результаті проведеної приватизації на підставі договору купівлі-продажу державного майна, укладеного 10.04.2009р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та колективним сільськогосподарським підприємством ім. А.В. Трофімова, останній наполягає на незаконності оспорюваного ним акту та необхідності його скасування. Відповідно до п.1.1. даного договору регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області було зобов'язано передати позивачу об'єкт агропромислового комплексу державної власності - державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство ім.. А.В. Трофімова", розташований на земельній ділянці загальною площею 3990,0 га за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.. Жовтнева 2-а.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2010р. КСП ім. „А.В.Трофімова" здійснило відчуження частини агропромислового комплексу - виробничих та невиробничих будівель та споруд матеріального складу на користь ТОВ „Транссервіс 2008". Стверджуючи, що спірні залізничні під'їзні шляхи були предметом договору купівлі-продажу від 28.12.2010р. та належать на праві власності ТОВ „Транссервіс 2008", позивач наполягає на задоволенні позову, посилаючись на порушення саме його прав при винесення спірного розпорядження.
При вирішенні даного спору, суд вважає правомірним зупинитися на декількох основних моментах, які безумовно впливають на законність судового рішення та з правового аналізу яких втрачається необхідність докладного дослідження багато чисельних судових рішень, які надавалися сторонами та документів.
Так, по-перше: відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, право на судовий захист гарантується законом щодо суб'єктивного права, яке є порушеним або існує реальна загроза його порушення, в той час як відсутність факту порушення права унеможливлює його судовий захист.
Як безпосередньо стверджує сам позивач, спірні залізничні під'їзні шляхи №1, 2, 3 були відчужені ним на користь ТОВ „Транссервіс 2008" та на теперішній час не знаходяться у володінні та користуванні КСП „ім.. А.В. Трофімова".
Господарський суд зазначає, що наведені обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача при зверненні до суду з даним позовом, що, в свою чергу, унеможливлює його судовий захист.
По-друге: звертаючись до правової позиції Верховного Суду України, яка була викладена у постанові від 11.11.2014р., позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність майна, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.
Згідно зі ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Положеннями ст. 111-28 ГПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, правова позиція Верховного Суду України, яка була викладена у постанові від 11.11.2014р., є обов'язковою для застосування господарським судом при прийнятті рішення.
По-третє: згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2015р., постановленим за результатами розгляду справи №916/364/15-г за позовом ТОВ „Агротранс" до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, виконкому Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ТОВ „Транс сервіс 2008" про визнання права власності, визнання частково недійсними рішень та свідоцтва про право власності, скасування свідоцтв про право власності, було визнано право власності ТОВ „Агротранс" на навантажувально-вивантажувальну колію загальною довжиною 67,51 м, що примикає стрілочним переводом №3 до продовження головної колії №Х (10) Північного приймально-відправного парку станції Іллічівськ, та межею якої є знак „МПК" встановлений на відстані 114,2 м від гостряка СПЗ в бік стрілочного переводу №21, що знаходиться за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.. Залізнична, 1. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2015р. було залишено без змін та є чинним на момент постановлення рішення по даній справі.
По-четверте: як вбачається з переліку нерухомого майна, переданого у власність позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2009р., укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, до складу майна, яке було передано КСП „ім..А.В.Трофімова" увійшла залізнична колія за інвентарним номером 1552, розташована у с. Молодіжне, вартістю 72891,55грн. На вимогу суду про надання документів, які підтверджують належність саме спірних залізничних під'їзних шляхів №1, 2, 3 до приватизації позивачу, останнім було надано інвентарну картку №1552 обліку основних засобів, відповідно до якої рік введення об'єкта до експлуатації визначений 2006 рік. Будь-яких інших документів позивачем суду надано не було. Не було позивачем і надано документів, підтверджуючих фактичну експлуатацію залізничних під'їзних шляхів №1, 2, 3 до приватизації та до моменту відчуження майна на користь ТОВ „Транссервіс 2008". Слід зазначити, що розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №666, яким було визнано право власності ТОВ „Агротранс" на залізничні під'їзні шляхи №1, 2, 3 було видано 31.08.2005р., тобто раніше введення до експлуатації колії, яка знаходилася у користуванні позивача. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Агротранс" є власником виробничих та невиробничих будівель та споруд з 2001 року, а залізничні під'їзні шляхи №1, 2, 3 згідно схематичного плану проходять між об'єктів нерухомості, які належать відповідачу та проходять по земельній ділянці, яка знаходиться у ТОВ „Агротранс" на праві власності.
Наведене дозволяє дійти висновку, що у 2006 році позивачем була зведена інша колія яка, в свою чергу, і увійшла до переліку майна при приватизації у 2009 році, так як будь-яких належних доказів щодо експлуатації залізничних під'їзних шляхів №1, 2, 3 до прийняття головою Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області розпорядження №666 від 31.08.2005р. а також після цього позивачем суду не надано. Враховуючи викладене, суд зазначає, що залізничні під'їзні шляхи №1, 2, 3 не входили до складу агропромислового комплексу на момент його приватизації, та відповідно не відносилися до майна державної власності.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Однак, як вже зазначалося вище по тексту рішення судовий захист гарантується законом щодо суб'єктивного права, яке є порушеним або існує реальна загроза його порушення, в той час як відсутність факту порушення права унеможливлює його судовий захист.
Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що в даному випадку при вирішенні справи кожна із наведених вище юридичних оцінювань обставин, є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Таким чином, суд оцінює позовні вимоги КСП „ім..А.В.Трофімова" необґрунтованими та такими, що не базуються на законних підставах, у зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44-49, 82-85 ГПК України.
Судові витрати зі сплати судового збору відносяться на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 03.08.2015р.
Суддя С.П. Желєзна