ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.07.2015Справа №910/14933/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Пайп»
простягнення 561946,16 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Крижановський І.В., Базя Я.О.-представники;
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Пайп» заборгованості за договором №630-12/0512 від 23.05.2012 у розмірі 362511,50 грн., неустойки у розмірі 33688,51 грн., 3% річних у розмірі 7265,97 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 158480,18 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за вказаним позов порушено провадження у справі №910/14933/15 та призначено розгляд справи на 02.07.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 29.07.2015.
Представники позивача в судове засідання призначене на 29.07.2015 з'явились, надали суду заяву про зміну позовних вимог, яка мотивована тим, що відповідачем було частково сплачено на користь позивача суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 342511,50 грн. Крім цього, позивач зазначив про збільшення періоду нарахування 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції, а отже, просив суд стягнути з відповідача 342511,50 грн. основного боргу, 33688,51 грн. неустойки, 3% річних у розмірі 8770,33 грн. та 159890,23 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.
Судом, відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято вказану заяву позивача до розгляду як заяву про зменшення позовних вимог.
Представники відповідача в судові засідання не з'явились. Відповідач витребувані судом документи та відзив на позов не надав.
28.07.2015 відповідач подав до загального відділу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю явки його представника у судове засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості заміни свого уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами, а отже клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не визнається судом обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
23.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт Пайп» (покупець, відповідач) було укладено договір № 630-12/0512 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити відповідно до рахунків - фактур та товаросупроводжувальних документів поліетилен та інші продукти нафтохімічної промисловості, якість, кількість, строки поставки й ціна якого визначена даним договором (п.1.1), ціна товару визначена у рахунках-фактурах до даного договору (п.5.1), загальна орієнтовна сума контракту складає 10000000,00 грн. в т.ч. ПДВ (п.5.2), розрахунки за товар, що поставляється по даному договору покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.6.1), умови оплати - протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця (п.6.2), за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,05% від вартості товару за кожний день прострочення (п.10.3).
Відповідно до видаткової накладної №00000004241 від 10.09.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на суму 371100,00 грн. відповідно до довіреності №64 від 10.09.2014.
Згідно виписок банку з рахунку позивача відповідачем сплачено за отриманий товар 8588,50 грн. - 23.03.2015, 10000,00 грн. - 08.06.2015, 10000,00 грн. - 22.06.2015, всього 28588,50 грн.
Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не в повній мірі розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим неоплаченим є товар на загальну суму 342511,50 грн.
Суд вважає доводи позивача обґрунтованими виходячи з такого.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.1. договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару станом на момент розгляду справи настав.
Проте, зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості у розмірі 342511,50 грн. в добровільному порядку не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 33688,51 грн. неустойки, 3% річних у розмірі 8770,33 грн. та 159890,23 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011.
Пунктом 10.3 укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,05% від вартості товару за кожний день прострочення.
Як зазначено в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Враховуючи наведене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 33688,51 грн. за розрахунком позивача, який перевірений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за договором №630-12/0512 від 23.05.2012 товару вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8770,33 грн. та 159890,23 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом та зменшено розмір позовних вимог, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 958,56 грн., який сплачений згідно платіжного доручення №5442 від 04.06.2015.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Пайп» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 121-Б, кв.217, ідентифікаційний код 36507701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (01135, м. Київ, вул. Г.Андрющенка, 4-Г, ідентифікаційний код 32856918) заборгованість у розмірі 342511 (триста сорок дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 50 коп., 33688 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп. неустойки, 3% річних у розмірі 8770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 33 коп. та 159890 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 23 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 10897 (десять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 21 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (01135, м. Київ, вул. Г.Андрющенка, 4-Г, ідентифікаційний код 32856918) 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 56 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №№5442 від 04.06.2015.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 07.08.2015.
Суддя Ю.М.Смирнова