ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.08.2015№910/14210/15
За позовомВійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК БУД"
провідшкодування збитків у розмірі 5 311,99 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від прокуратури: не з'явились;
від позивача-1: Горбашова І.М. - представник за дов.;
від позивача-2: Горбашова І.М. - представник за дов.;
від відповідача: Соболєва Т.О. - представник за дов.
Рішення прийняте 06.08.2015, у зв'язку з оголошенням перерви з 22.06.2015 по 13.07.2015, з 13.07.2015 по 27.07.2015 по 31.07.2015, з 31.07.2015 на 06.08.2015.
В судовому засіданні 06.08.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК БУД" про відшкодування збитків у розмірі 5 311, 99 грн. завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою від 05.06.2015 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.06.2015.
В судовому засіданні 22.06.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 13.07.2015.
В судовому засіданні 13.07.20215, відповідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву на 27.07.2015, для надання часу відповідачу для виконання ухвали про порушення провадження у справі та підготовки письмових пояснень, відзиву на позов та прокурору і позивачу - для надання первинних документів на підтвердження обставин викладених у позові.
В судове засідання прокурор не з»явився. Позивач та прокурор не надав суду витребуваних документів на підтвердження обставин викладених у позові, що було підставою для оголошення перерви в судовому засіданні 13.07.2015.
В судовому засіданні 27.07.2015, представник позивача надав усні пояснення в яких підтримав позовні вимоги. Крім того, позивач надав суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви до яких додав лише лист МВС України Головного управління в місті Києві від 18.07.2015 №251/15.
З метою надання часу для підготовки та подання первинних документів на підтвердження обставин викладених у позові, суд повторно в порядку ст. 77 ГПК України, оголосив перерву на 31.07.2015.
За клопотанням позивача, в порядку ст.69 ГПК України, продовжений строк вирішення спору на 15 днів.
Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вини відповідача та понесення позивачем збитків.
В судовому засіданні 06.08.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
27.07.2014 о 17.00 год. В м. Києві по вул. Госпітальна, 18 здійснено наїзд автомобіля "Ніссан", д/н НОМЕР_1 на бетонну огорожу, внаслідок чого, як зазначає позивач, бетонна огорожа зазнала пошкоджень, а водій автомобіля зник з місця ДТП.
Відповідно до довідки МВС України Головного управління в м. Києві №251/15 від 18.07.2015, в ході проведеної перевірки встановлено, що автомобіль "Ніссан", д/н НОМЕР_1 зареєстрований та належить ТОВ "ФК "БУД".
Відповідач в судових засіданнях не заперечував, що даний автомобіль на момент скоєння ДТП належав йому.
Для відновлення пошкодженого бетонного паркану позивачем-2 складений односторонній дефектний акт, локальний кошторис на будівельні роботи №1, погодження договірної ціни на ремонт.
Прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач-2 змушений був робити ремонт пошкодженої огорожі території госпіталю, самостійно. Вартість цього ремонту, відповідно до договірної ціни на будівництво станом на 01.08.2014 ставить 5 056,80 грн.
Зважаючи на неможливість провести терміновий ремонт пошкодженої ділянки огорожі, позивач-2 змушений був здійснювати охорону даної ділянки, витрати на які склали 255,19 грн.
Оскільки станом на 20.04.2015 власник автомобіля "Ніссан", д/н НОМЕР_1 не відшкодував позивачу-2 збитки за нанесену шкоду та супутні витрати (охорона пошкодженої ділянки), тому прокурор звернувся з даним позовом до суду з посиланням на ст. 22, ч 3 ст. 386, ст. 1166 ЦК України, ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України.
Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, із наступними змінами, "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
З поданих документів, судом встановлено, що дійсно 27.07.2014 о 17.00 год. у м. Києві по вул. Госпітальна, 18 автомобіль "Ніссан", д/н НОМЕР_1 здійснив наїзд на перешкоду - бетонну огорожу позивача-2 та зник з місця події.
Позивач-2 пояснив суду, що ремонтні роботи пошкодженої огорожі здійснювала ремонтно-будівельна група позивача-2 згідно штатного розпису, тому витрати труда співробітникам за проведені ремонтні роботи не можуть вважатися понесеними збитками позивача-2.
Тобто, відновлювальні ремонтні роботи пошкодженої огорожі позивач-2 здійснював власними силами за участю своїх працівників - ремонтної бригади.
Акти (дефектний акт від 30.07.2014, локальний кошторис на будівельні роботи №1, договірна ціна складена на 01.08.2014) складені в односторонньому порядку позивачем-2, судом не приймається як належний доказ на підтвердження понесених збитків.
Відповідно до договірної ціни, замовником та підрядником за якою є позивач-2, тобто складена в односторонньому порядку, до складу 5 056,80 грн. входить: заробітна плата, вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, загальновиробничі витрати, витрати на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, кошти на додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий період, кошти на додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у літній період, інші супутні витрати, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику, кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами.
У відомості форми №5а, позивач-2 зазначив перелік найменування та вартість будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, витрат труда, загальновиробничих витрат, при цьому, на вимогу суду, не надав первинних документів на підтвердження зазначених відомостей.
Крім цього, до складу збитків позивач також відносить витрати на охорону ділянки у розмірі 255,19 грн. (довідка про середню вартість утримання сторожа позивача-2), однак в порядку ст. 33, 34 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та витратами позивача-2 на охорону ділянки, що пошкоджена автомобілем відповідача.
Позивачем не доведено суду та не надано достатніх доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача. Крім цього, прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами розміру понесених збитків.
Обов'язок доведення таких складових правопорушення, як причинно-наслідкового зв'язку та збитків покладається законом на позивача.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 5 311,99 грн. за недоведеністю не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 07.08.2015
Суддя М.Є. Літвінова