ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.08.2015
Справа №910/14127/15
За позовом Приватного підприємства “Спецсервіс+”
до Публічного акціонерного товариства “Будівельне управління № 813”
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 363 080,77 грн.
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін в судове засідання : не з'явились.
В судовому засіданні 04 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватне підприємство “Спецсервіс+”, 03 червня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 29.05.2015 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Будівельне управління № 813” про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 363 080,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою суду від 05.06.2015 року (Суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/14127/15, призначено розгляд справи на 14.07.2015 року.
Через відділ діловодства суду 07.07.2015 р. від позивача надійшли документи, які було долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та відкладено розгляд справи на 04.08.2015 року.
В судове засідання 04.08.2015 року представники сторін не з'явились, були повідомлені про місце та час проведення судового засідання належним чином, вимог ухвали не виконали, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористались.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
01 березня 2012 р. між Приватним підприємством “Спецсервіс+”(надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Будівельне управління № 813” (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 01/03/2012 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити запчастини до колісних транспортних засобів відповідно до Специфікації № 1 (надалі - товар), асортимент, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у специфікації, замовленнях, та рахунках на оплату.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму - 508 637,88 грн., однак покупець за товар розрахувався лише частково на суму 245 753,96 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 262 883,92 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору умови поставки окремих партій товару визначаються в специфікаціях до Договору. Поставка товару здійснюється партіями, згідно заявок покупця. Поставка партії товару здійснюється в термін визначений заявками на кожну партію товару.
За змістом п.п. 3.1., 3.2 Договору оплата товару за даним Договором здійснюється в національній валюті України - гривнях. Оплата товару за цим Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника передплатою в розмірі 50 % від вартості товару на підставі виставленого рахунку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу узгоджений сторонами в Договорі товар на суму 508 637,88 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, а відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 245 753,96 грн. З розрахунку позивача випливає, що відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 262 883,92 грн. (належним чином завірені копії документів містяться в матеріалах справи).
Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень Договору суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки в розмірі 262 883,92 грн.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2 Договору у разі порушення постачальником строків поставки, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (або Заявці), постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3 % від вартості недопоставленого товару за кожен день такого прострочення.
Отже, суд дійшов висновку, що з урахуванням факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань, по оплаті вартості отриманого ним товару за Договором, стягненню з відповідача, в межах шестимісячного строку прострочення нарахування, на користь позивача підлягає 30 631,38 грн. пені.
Сума боргу (грн)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір облікової ставки НБУ
Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день
Сума пені за період прострочення
262883.92
24.05.2014 - 16.07.2014
54
9.5000 %
0.052 %*
7389.56
262883.92
17.07.2014 - 12.11.2014
119
12.5000 %
0.068 %*
21426.84
262883.92
13.11.2014 - 21.11.2014
9
14.0000 %
0.077 %*
1814.98
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обґрунтованими є розрахунок 3% річних в розмірі 18 162,66 грн. та втрат від інфляції в розмірі 50 999,48 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 362 677,44 грн., з них основного боргу - 262 883,92 грн., пені - 30 631,38 грн., індексу інфляції - 50 999,48 грн. та 3% річних - 18 162,66 грн. (одна тисяча сто дев'яносто шість гривень 69 копійок).
Беручи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 362 677,44 грн., судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7 253,55 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Будівельне управління № 813” (ЄДРЮОФОП 01383865, адреса: 02660, м. Київ, вул. МАГНІТОГОРСЬКА, будинок 1, офіс 302), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства “Спецсервіс+” (ЄДРЮОФОП 36775796, адреса: 19001, Черкаська обл., місто Канів, вул. ЛЕНІНА, будинок 139А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 262 883,92 грн. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 92 копійки) пені - 30 631,38 грн. (тридцять тисяч шістсот тридцять одна гривня 38 копійок), індексу інфляції - 50 999,48 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 48 копійок), 3% річних - 18 162,66 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 66 копійок) та судові витрати - 7 253,55 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят три гривні 55 копійок). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі № 910/14127/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.08.2015 року.
Суддя О.С. Комарова