ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.08.2015Справа №910/11656/15
За позовомДочірнього підприємства «Ардал»
до1. Державного підприємства «Центральна тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»
простягнення збитків у розмірі 822 464,00 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Васютович О.В.
від відповідача 1:не з'явився
від відповідача 2:Швець Є.І.
Обставини справи:
Дочірнє підприємство «Ардал» (надалі - ДП «Ардал») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центральна тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» (надалі - ДП «Центральна тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум» (надалі - ТОВ «Нерум») про стягнення збитків у розмірі 822 464,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, що виявилися у незвільненні земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9, яка належить позивачу на праві власності, останньому були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 822 464,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.06.2015 р.
14.05.2015 р. до канцелярії суду представником позивача подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на все майно та грошові кошти ТОВ «Нерум» в межах суми 822 464,00 грн.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Судове засідання, призначене на 08.06.2015 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи призначено на 13.07.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.07.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідачів та неподанням витребуваних доказів.
22.07.2015 р. представником відповідача 2 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду а недоведеність позивачем наявності всіх необхідних елементів для стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди.
Судове засідання, призначене на 22.07.2015 р., було перенесено на 04.08.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені.
Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача 1, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ДП «Ардал» є власником земельної ділянки площею 0,1997 га, кадастровий номер 8000000000:79:392:0130, яка знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006797 від 19.02.2009 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2009 р. у справі № 30/380 за позовом Дочірнього підприємства «Ардал» до Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум» про зобов'язання відповідачів:
- усунути перешкоди у здійсненні Дочірнім підприємством «Ардал» права користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130;
- звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130;
- привести земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130, у придатний для її цільового використання стан, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд, та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення, позовні вимоги задоволено повністю.
15.03.2010 р. господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 30.12.2009 р. у справі № 30/380 було видано відповідні накази.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2015 р. у справі №30/380 скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Власюк С.В. від 19.02.2015 р. про закінчення виконавчого провадження №45559412 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. № 30/380 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум» привести земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер 8000000000:79:392:0130 у придатний стан для її цільового використання, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення.
Позивач вказує, що рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2009 р. у справі № 30/380 встановлено факт самочинного захоплення відповідачами спірної земельної ділянки, внаслідок чого позивач був позбавлений права користування та розпорядження нею у період з 01.04.2012 р. по 31.03.2015 р.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для відшкодування відповідачами збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 822 464,00 грн. внаслідок неправомірного користування земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Позивач вказує, що у зв'язку з самочинним захопленням відповідачами земельної ділянки площею 0,1997 га, кадастровий номер 8000000000:79:392:0130, яка знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9, він був позбавлений права користування та розпорядження нею у період з 01.04.2012 р. по 31.03.2015 р.
При цьому, згідно звіту про оцінку майна від 17.03.2015 р., складеного Приватним підприємством «АВЕРТІ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України, №16538/14 від 05.06.2014 р.), розмір майнового збитку (упущеної вигоди) в результаті порушення прав позивача стосовно спірної земельної ділянки становить 822 464,00 грн. без ПДВ.
Із вказаного звіту вбачається, що в якості майнового збитку суб'єктом оціночної діяльності приймається сума заборгованості за невиплату орендної плати за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2015 р., яка мала б бути сплачена за користування даною земельною ділянкою у разі укладення договору оренди за вказаний період. Для визначення найбільш ймовірного рівня орендної плати було проведено експрес-маркетингове дослідження ринку оренди у районах м. Києва та Київській області; за аналоги були вибрані земельні ділянки комерційного призначення, найбільш подібні до оцінюваного об'єкта, інформація про які наведена в мережі Інтернет, на сайтах агентств нерухомості.
Суд не приймає звіт про оцінку майна від 17.03.2015 р., складений Приватним підприємством «АВЕРТІ», як належний доказ завдання збитків на заявлену до стягнення суму у даній справі з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В той же час, звіт про оцінку майна від 17.03.2015 р., виготовлений Приватним підприємством «АВЕРТІ» на замовлення заінтересованої сторони у даній справі, що ставить під сумнів його об'єктивність.
По-друге, згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - «Порядок»).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
За змістом ч. 2 вказаного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, в тому числі, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Відтак, нормами чинного законодавства України передбачений спеціальний порядок визначення розміру завданих збитків, який передбачає створення спеціальних комісій, а результат проведення такої оцінки має фіксуватися актом, затвердженим відповідною комісією.
В той же час, матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих в розумінні приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів утворення відповідної комісії для визначення вартості неодержаних доходів у визначеному чинним законодавством України порядку.
Більш того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу,згідно якої розраховується розмір шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
При цьому, розрахунок завданих збитків (упущеної вигоди), який міститься в наданому позивачем звіті про оцінку майна від 17.03.2015 р., всупереч приписам ст. 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. №963, базується виключно на інформації, яка міститься в мережі Інтернет та на сайтах агентств нерухомості (розділ 16 вказаного звіту).
Крім того суд відзначає, що враховуючи приписи ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.
В той же час, ДП «Ардал» не надано суду жодного доказу на підтвердження того факту, що у спірний період він міг отримати реальний дохід від передання спірної земельної ділянки в оренду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту заподіяння відповідачами збитків у вигляді неодержаного доходу, так і їх розміру.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд відзначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Ураховуючи встановлені судом обставини справи відповідно до їх повноважень, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 822 464,00 грн.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі №910/2023/13.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Дочірнього підприємства «Ардал» правових підстав необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Ардал» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.08.2015 р.
Суддя В.П. Босий