ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.08.2015Справа №910/14438/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Приватного підприємства "Інноваційні послуги населенню "Каскад"
про стягнення 100 429, 54
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача: Мельник Н.В. (дов. № 2 від 12.01.2015)
Від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 430089 від 01.09.2013 у розмірі 100 429,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі №910/14438/15 та призначено до розгляду на 25.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 09.07.2015, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів, що перешкоджало повному і об'єктивному розгляду справи.
В судових засіданнях 09.07.2015 та 21.07.2015 судом оголошувалась перерва на 21.07.2015 та 06.08.2015 відповідно.
06.08.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про продовження строків розгляду господарської справи та відзив на позовну заяву.
В судове засідання 06.08.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Подане відповідачем клопотання про продовження строків розгляду господарської справи мотивне тим, що представник відповідача звернувся до КП "ГІОЦ" з запитом щодо надання відомостей по оплаті за теплопостачання та гарячу воду по квартирам та щодо розщеплення цих коштів на позивача, і станом на 05.08.2015 запитувана інформація не отримана.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про продовження строків розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи, що у справі судом було проведено чотири судових засідання 25.06.2015, 09.07.2015, 21.07.2015 та 06.08.2015 на які відповідач тричі не з'явився, приймаючи до уваги, що жодних виняткових обставин та особливостей розгляду справи відповідачем в клопотанні не зазначено, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідного клопотання, як необґрунтованому.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2013.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості не були враховані всі сплачені кошти за спожите тепло та гарячу воду. На думку відповідача, позивачем мають бути враховані в повному обсязі також і кошти, що надійшли на його поточний рахунок від КП "ГІОЦ", яке згідно договору № 3476 про надання послуг від 03.09.2013 здійснює розщеплення коштів, що надходять від мешканців.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -
Між позивачем, як енергопостачальною організацією та відповідачем, як покупцем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2013 № 430089 (надалі за текстом - договір).
Згідно з пп. 1.1, 1.2, 2.1, договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця (п. 5.1. договору), звіт про яку подається відповідачем не пізніше 27 числа звітного місяця (п. 5.9. договору). У випадку ненадання (несвоєчасного надання) звіту розрахунок вартості поставленої теплової енергії здійснюється по максимальним годинним тепловим навантаженням по кожному параметру теплоносія (п.п. 5.10, 5.3 договору).
Відповідно до п. п. 6.4, 6.5, 6.6 договору відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 25 числа поточного місяця.
Пунктом 9.2 договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.09.2013 по 01.03.2015 на загальну суму 149 713, 74 грн., що підтверджується матеріалами справи.
За поставлений товар відповідач частково розрахувався на загальну суму 81 443, 52 грн.
В наслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на закупівлю, у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2013 по 01.03.2015, яка становить, за розрахунком позивача, 68 270, 22 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.
Предметом позову є матеріальна вимога позивача до відповідача про стягнення 68 270, 22 грн. основної заборгованості за поставлену товарну продукцію, 2 669, 97 грн. 3 % річних, 20 085, 49 грн. інфляційних втрат та 9 403, 86 грн. пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір № 430089 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2013 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.09.2013 по 01.03.2015 на загальну суму 149 713, 74 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Станом на момент винесення рішення по справі поставлена позивачем відповідачу теплова енергія за договором в період з 01.09.2013 по 01.03.2015 оплачена відповідачем на суму 81 443, 52 грн., що підтверджується сторонами та матеріалами справи. Отже, на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 68 270, 22 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 68 270, 22 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 68 270, 22 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 68 270, 22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляційної складової боргу за період в період з 01.09.2013 по 28.02.2015 у сумі 20 085, 49 грн. та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за зазначений період у сумі 2 669, 97 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9 403,86 грн. пені за порушення грошових зобов'язань за договором за період прострочення з 01.09.2014 по 28.02.2015 задовольняються судом з наступних підстав.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 9 403, 86 грн. у відповідності до п. 9.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 9.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.
Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем суми заборгованості відповідача за договором, оскільки ним не були враховані кошти, що надходять від КП "ГІОЦ" судом відхиляються, оскільки не спростовують доводів позивача щодо суми заборгованості, зокрема, відповідачем не вказується яка саме сума не була врахована позивачем, та не надано доказів на її підтвердження.
Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з огляду на задоволення заявлених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19; ідентифікаційний код 36956981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20; ідентифікаційний код 37739041) 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 22 коп. основного боргу, 20 085 (двадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. інфляційної складової боргу, 2 669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп. 3 % річних, 9 403 (дев'ять тисяч чотириста три) грн. 86 коп. пені та 2 008 (дві тисячі вісім) грн. 60 коп. судових витрат.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Повне рішення складено - 07.08.2015.
Суддя Л. Д. Головатюк