04 серпня 2015 р. Справа № 903/819/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 32 932,10 грн.
від позивача: Підгайна Н.Й., дов. від 08.07.2015 року
від відповідача: н/з
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть: Позивач - ТзОВ «Модус ЛТД» ставить вимогу стягнути з відповідача - ОФП ОСОБА_2 32 932,10 грн. відсотків за користування чужими коштами.
При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №7 ЛФ, який було укладено між позивачем та відповідачем 07.05.2014 року, рішення господарського суду від 17.09.2014 року, на підставі якого було стягнуто з відповідача 54 617,85 грн. заборгованості, 15 274,10 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 1827 грн. судового збору, Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року якою рішення господарського суду залишено без змін. Згідно п.3.6 договору купівлі-продажу при здійсненні розрахунків між сторонами в першу чергу зараховується сума відсотків за користування товарним кредитом, у другу чергу - договірна неустойка передбачена п.5.2 договору та третю чергу - заборгованість. Враховуючи те, що відповідачем оплата товару проведена 20.02.2015 року в сумі 10 000,00 грн., 24.02.2015 року - 10 000,00 грн., 04.03.2015 року - 10 000,00 грн., 24.03.2015 року - 41 718,95 грн., а пунктом 3.6 договору передбачена сплата постачальнику процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожні 7 днів, відповідачу нараховано проценти за користування товарним кредитом в сумі 32 918,39 грн. за період з 23.08.2014 року по 24.04.2015 року з врахуванням рішення господарського суду від 17.09.2014 року у справі №903/813/14. При цьому посилається на інформаційний лист ВГСУ №01-8/685 від 20.11.2008 року в якому надано правове обґрунтування під ставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості та зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Відповідач пояснень по суті заявлених позивачем вимог не представив, в судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням №4301033344567. Тому з врахуванням зазначених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається що, 07.05.2014 року між ТзОВ «Модус ЛТД» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №7 ЛФ, відповідно до п.1 якого, продавець зобов'язується передати покупцю товар згідно рахунків продавця, які є невідємною частиною договору.
Покупець набуває права власності на майно і несе пов'язаний з цим ризик (загибелі, псування товару тощо) з моменту передачі йому товару згідно документів на ТМЦ (видаткова накладна та інші) та отримання продавцем відповідних довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей (п.1.4 договору).
Згідно п.3.1договору, сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки, що складаються з вартості товару за номенклатурою, а також відсотків за право користування товарним кредитом.
Вартість товару, що поставляється, визначається сторонами після надходження заяви від покупця та вказується продавцем в рахунку та підлягає зміні в порядку визначеному договором (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.4 договору, покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця повну вартість проданого товару (партії товару), у тому числі з урахуванням вимог п.3.2 договору, в термін 7 календарних днів з моменту фактичної передачі йому товару (партії товару). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок продавця.
На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв товар (композитарна панель 3/1250*5600) на загальну суму 54 617,85 грн.
Рішенням господарського суду від 17.09.2014 року у справі №903/813/14 задоволено позов ТзОВ «Модус ЛТД» стягнуто з ФОП ОСОБА_2 54 617,85 грн. заборгованості за товар та 15 274,10 грн. відсотків за користування товарним кредитом (а.с.).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року рішення господарського суду залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи оплата товару відповідачем проведена наступним чином:
-20.02.2015 року платіжне доручення №1378 перераховано 10 000,00 грн.
-24.02.2015 року платіжне доручення №1398 - 10 000,00 грн.
-04.03.2015 року платіжне доручення №1422 - 10 000,00 грн.
-24.03.2015 року платіжне доручення №1463 - 41 718,95 грн.
Позивач згідно розрахунку просить стягнути з відповідача 32 932,10 грн. відсотків за користування товарним кредитом посилаючись на п.3.6 договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту.
Відповідно до п.3.6 договору, при здійсненні оплати після терміну, вказаного у п.3.4 договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за договором з покупця стягують відсотки за право користування товарним кредитом ( у розумінні пп.14.1.245 п.14.1 ст.14 р.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями у розмірі 2% за кожні 7 календарних днів відстрочення.
Тобто п.3.6 договору сторони передбачили відповідальність покупця у розмірі 2% за кожні 7 календарних днів відстрочення оплати.
За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 ЦК України.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.1057 ЦК України).
Відповідно до п.14.1.245 ст.14 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Як слідує з розрахунку ціни позову відсотки за користування товарним-кредитом нараховано позивачем з врахуванням періоду прострочки платежу та рішення господарського суду від 17.09.2014 року, тому позов про стягнення 32 932,10 грн. відсотків за користування товарним кредитом ґрунтується на нормах Закону та умовах договору і підлягає задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача згідно ст.49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526,536,612,694 Цивільного кодексу України, ст.14 Податкового кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-
Вирішив
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (61082, м.Харків, пр.Московський, 144, р/р26002168514101 в АТ «Укрсиббанк», ЄДРПОУ 21203457, МФО 351005) 32 932,10 грн. відсотків за користування чужими коштами, а також 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено
06.08.2015
Суддя С. В. Костюк