07.08.15р. Справа № 922/1573/15
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення суми пені та штрафу за неналежне виконання умов договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 у загальному розмірі 3 753 351 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Кравцов Б.В. - юрисконсульт 1 категорії (довіреність № 676 від 22.01.2015)
від відповідача: Дорошенко С.О. - представник (довіреність № 177 від 10.04.2015)
Муравський В.В. - представник (довіреність № 186 від 28.07.2015)
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просило суд, на момент звернення з нею до суду, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - відповідач) суму пені та штрафу за неналежне виконання умов договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 у загальному розмірі 3 327 801 грн. 00 коп.
Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:
- 1 540 491 грн. 00 коп. - пеня;
- 1 787 310 грн. 00 коп. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 в частині надання послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів у встановлений договором строк, у зв'язку з чим на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та штраф.
Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 19.03.2015 порушено провадження у справі № 922/1573/15 та призначено її розгляд в засіданні на 13.04.2015.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2015 виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Харківської області від 19.03.2015 та відповідно, призначено розгляд справи в засіданні на 15.04.2015.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2015, у зв'язку із зміною місцезнаходження відповідача та згідно з частиною 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 922/1573/15 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області
Відповідно до протоколу господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 про автоматичний розподіл справ між суддями, розгляд справи призначено судді Фещенко Ю.В.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 справу прийнято до провадження та її розгляд призначено в засіданні на 02.06.2015.
У судове засідання 02.06.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
При цьому, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю надання часу для долучення додаткових доказів до справи.
У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 02.06.2015 оголошувалась перерва по 23.06.2015.
У судове засідання 23.06.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
Позивачем подана уточнена позовна заяві (вх.суду 40101/15 від 22.06.2015), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені та штрафу за неналежне виконання умов договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 у загальному розмірі 3 753 351 грн. 00 коп., яка складається з наступних сум:
- 1 966 041 грн. 00 коп. - пеня;
- 1 787 310 грн. 00 коп. - штраф.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до положень пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Дослідивши уточнену позовну заяву позивача, судом визначено, що, фактично, позивач збільшив лише розмір пені, розрахувавши її за більш тривалий період.
Зважаючи на те, що позивачем були заявлені у позовній заяві вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, у заяві позивачем не було заявлено додаткові вимоги, крім того, позивач звернувся із вказаною заявою, доплативши частину судового збору на суму, що не була покрита вже сплаченим збором, а отже, судом було прийнято вказану заяву до розгляду. Наразі, має місце нова ціна позову 3 753 351 грн. 00 коп., виходячи з якої й вирішується спір.
Так, представником позивача у судовому засіданні 23.06.2015 було викладено зміст позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2015 проти задоволення позовних вимог у повному обсязі заперечував, посилаючись на те, що розмір нарахованої пені штрафу є занадто великим, крім того, відповідачем долучені до матеріалів справи докази відсутності вини відповідача у допущеному простроченні, а також докази істотної зміни обставин при виконанні умов спірного договору. Крім того, представник відповідача посилався на тяжкий матеріальний стан відповідача, на підтвердження чого також були долучені належні докази. А отже, відповідач просить, зважаючи на об'єктивність та незалежність обставин, що викликали неможливість виконання зобов'язань в строки передбачені договором, та з урахуванням висновку Харківської Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (HARDSHIP) від 26.02.2015 та протоколу наради представників позивача та відповідача від 14.01.2015, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій до 7 665 грн. 00 коп.
Також, представником відповідача 22.06.2015 подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що на даний момент у провадженні господарського суду Дніпропетровської області розглядається справа № 904/5276/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про тлумачення умов договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, а саме, пункту 8.2., відносно визначення способу обчислення та нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 23.06.2015 відмовлено у задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що обставини вказаної справи, які входять до предмету доказування, суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.
Також у судовому засіданні 23.06.2015 відповідачем подано зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання недійсним пункту 8.2. договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014.
Крім того, від позивача 23.06.2015 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю основного представника по справі в іншому судовому процесі, та про продовження терміну розгляду справи на 15 днів. Вказане клопотання було погоджено з відповідачем.
Ухвалою суду від 23.06.2015 клопотання позивача було задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі № 922/1573/15 на 15 днів, терміном по 14.07.2015 включно.
У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 23.06.2015 оголошувалась перерва по 06.07.2015.
Ухвалою суду від 24.06.2015 було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання недійсним пункту 8.2. договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 і додані до неї документи без розгляду на підставі статей 57, 60, пункту 4 частини 1 статті 63, статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем 30.06.2015 подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015, якою судом було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Так, ухвалою суду від 30.06.2015 провадження у справі № 922/1573/15 було зупинено до її повернення з Дніпропетровського апеляційного господарського суду на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" повернуто без розгляду, а справу № 922/1573/15 скеровано до господарського суду Дніпропетровської області.
У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, ухвалою суду від 10.07.2015 провадження у справі з 05.08.2015 було поновлено та призначено справу до розгляду в засіданні на 05.08.2015.
У судове засіданні 05.08.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
Від позивача надійшли пояснення (вх.суду 48948/15 від 28.07.2015), в яких він уточнив періоди нарахування пені.
Від відповідача 04.08.2015 надійшло клопотання (вх.суду 50993/15 від 04.08.2015), в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи оригінали сертифікатів Харківської торгово-промислової палати № 4779 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.07.2015 та № 4822 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.07.2015, а також довідку Харківської торгово-промислової палати від 09.06.2015 щодо відсутності на ринку України виробників необхідних відповідачу кліматичних установок. Так, у вказаному клопотанні відповідач просить суд звільнити його від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, у зв'язку з форс-мажорними обставинами по спірному договору; в позові про стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 відмовити у повному обсязі.
Також, у судовому засіданні 05.08.2015 було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів по справі, а саме: від відповідача - звернення до виробника - ЗАТ "Петрокліма" (м. Санкт-Петербург, Росія) щодо поставки кліматичних установок; відповідь ЗАТ "Петрокліма" щодо необхідності звернення до дистриб'ютора, який знаходиться в м. Луганську; заява до Торгово-промислової палати для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини; лист-повідомлення відповідача про неможливість виконання зобов'язань в строк визнаний умовами договору, в порядку, визначеному пунктом 9.2. договору; інші докази, що підтверджують добросовісність відповідача в частині виконання його зобов'язань за договором перед позивачем.
У зв'язку з викладеними обставинами, у судовому засіданні 05.08.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.08.2015.
У судове засідання 07.08.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
Так, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх збільшення, у повному обсязі, з підстав, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача просив суд звільнити його від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, у зв'язку з форс-мажорними обставинами по спірному договору та в позові про стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 відмовити у повному обсязі. Також, відповідачем були долучені до матеріалів справи витребувані судом документи.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Слід зауважити, що розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування додаткових доказів, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, правова позиція позивача та відповідача викладена письмово та висловлена представниками у судових засіданнях.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.07.2014 Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - виконавець, відповідач) був укладений договір № ПР/Л- 14437/НЮ (далі - договір) (а.с.12-19 том 1), відповідно до умов якого за дорученням замовника, виконавець зобов'язався на власній території з використанням власного обладнання, запчастин та матеріалів виконувати послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ, у кількості 3 вагонів типу СМК, та надати гарантію на відремонтовані вагони, а замовник зобов'язався прийняти виконані послуги та здійснити оплату на умовах, передбачених договором.
У пункті 11.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014.
Доказів зміни або розірвання договору сторонами суду не надано.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № ПР/Л- 14437/НЮ від 08.07.2014 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України, а вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань (майново-господарських зобов'язань) згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов пункту 5.1. договору, ціни на виконання послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів визначаються на конкурсній основі.
Вартість послуг з КВР пасажирських вагонів визначається шляхом двостороннього підписання протоколу узгодження цін (додаток до договору № 1) , калькуляцією на послуги (додаток до договору № 2) та розшифровкою заробітної плати і матеріалів (додаток до договору № 2а), які є невід'ємною частиною договору (пункт 5.2. договору).
Згідно з положеннями пункту 5.3. договору сума договору складає 25 533 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 4 255 500 грн. 00 коп.
Відповідно до підписаного сторонами додатка № 1 до договору - Протоколу узгодження ціни, вартість послуг з ремонту одного вагона, складає 8 511 000 грн. 00 коп., загальна вартість послуг із ремонту становить 25 533 000 грн. 00 коп. (а.с.20 том 1).
Також сторонами було підписано калькуляцію на послуги з капітально-відновлювального ремонту одного вагону (а.с.21 том 1), графік подачі вагонів в ремонт (а.с.22 том 1).
Згідно умов пункту 1.3. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2014, строк надання послуг - протягом 2014 року з моменту підписання акту приймання-передачі вагона у ремонт (зазначених у пункті 3.8. договору), який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів. Заявка подається за умови затвердженого річного фінансового плану та залученого фінансування на відповідні цілі. Послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів виконуються не пізніше 26.12.2014 (а.с.23-24 том 1).
При цьому, відповідно до пункту 3.8. договору, зокрема, приймання вагонів у ремонт оформляється актом приймання-передачі по формі ЗРУ-25 (з додатком переліку інструменту та інвентарю, які приймаються на зберігання, з описом їх стану). Вагони вважаються прийнятими у ремонт з моменту підписання акту приймання-передачі форми ЗРУ-25 представниками виконавця та замовника. Дата підписання акту приймання-передачі ЗРУ-25 є датою початку надання послуг з КВР пасажирського вагона.
Так, у відповідності до вказаних вище умов договору, позивачем були передані відповідачу вагони на підставі наступних актів приймання-передачі вагонів в ремонт за формою ЗРУ-25:
- акт № 12685 від 16.07.2014 про передачі вагону № 046-12685 (а.с.25-27 том 1);
- акт № 05848 від 04.08.2014 про передачі вагону № 045-05848 (а.с.28-30 том 1);
- акт № 105830 від 04.08.2014 про передачі вагону № 045-05830 (а.с.31-33 том 1).
При цьому, 28.04.2014 між відповідачем (покупець) та Приватним підприємством "Луганськдоркомплект" (постачальник) було укладено договір № 11-ОМТС, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), найменування, кількість, ціна якого зазначена а специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Також між вказаними сторонами було підписано специфікацію № 1 від 28.04.2014, якою сторони погодили, що за договором постачається установка кліматична УК ПВ ісп. 01Б (ТУ4862-002-85583090-2009) з вбудованих перетворювачем частоти напруги у кількості 3 штуки. Також у вказаній специфікації сторони визначили, що строк поставки товару - протягом 70 календарних днів з моменту отримання заявки відповідача.
В подальшому, між відповідачем та Приватним підприємством "Луганськдоркомплект" було підписано додаткову угоду № 1 від 01.10.2014 до договору № 11-ОМТС від 28.04.2014, якою сторони погодили встановити граничний строк поставки товару за заявкою відповідача від 15.07.2014 до 20.10.2014. Додатковою угодою № 2 від 20.10.2014 сторони встановили граничний строк до 30.11.2014, а додатковою угодою № 3 від 08.12.2014 - до 22.12.2014.
Крім того, між представниками позивача та відповідача 14.01.2015 було підписано протокол наради представників ДП "Придніпровська залізниця" та ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", яким запропоновано встановити орієнтований термін повного виконання договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 - 31.06.2015 (а.с.69 том 1).
При цьому, судом враховано, що належним чином вказана пропозиція не була зафіксована сторонами, а саме: будь-які зміни в договір № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 в частині строку виконання зобов'язання відповідача внесені не були. Крім того, всі звернення відповідача щодо узгодження вказаного питання були залишені позивачем без задоволення (а.с.67, 68 том 1).
Слід звернути увагу, що відповідно до умов пункту 9.2. договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Так, відповідачем було направлено позивачу лист від 26.12.2014 № 972, в якому він повідомив, що в рамках договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 відповідач зіткнувся з форс-мажорними обставинами, що діють на території Луганської та Донецької області, що підтверджується довідкою Торгово-промислової палати № 1728/05-4 від 04.07.2014 в частині закупівлі комплектуючих імпортного виробництва. В листі відповідач також запропонував погодити прийняття робіт, що пов'язані з установкою комплектації імпортного виробництва, перенести на перший квартал 2015 року (а.с.78 том 1).
При цьому, в матеріалах справи міститься висновок про форс-мажорні обставини від 04.07.2014 № 1728/05-4, яким підтверджено, що події на території Донецької області є обставинами форс-мажору, передбаченими умовами договору на виконання робіт з ремонту колісних пар пасажирських вагонів № Д/Л-14777/НЮ, укладеного між відповідачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" 04.04.2014. Але судом вказаний висновок не може прийматися до уваги під час розгляду даної справи, оскільки висновок стосується іншого договору, а правовідносини за цим договором ніяким чином не впливають на правовідносини за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014.
В подальшому, відповідач направляв позивачу численні звернення з приводу погодження нового терміну здачі робіт за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, шляхом підписання додаткової угоди, мотивуючи це об'єктивною неможливістю виконати свої зобов'язання за договором, у встановлений ним строк (а.с.79-80, 81, 87 том 1).
При цьому, відповідач посилається на те, що кліматичні установки, що підлягали встановленню на передані для ремонту вагони не виробляються на території України, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено лист Харківської торгово-промислової палати від 09.06.2015.
Так, у вказаному листі зазначено, що в ході дослідження кліматичної техніки на ринку України не виявлено виробників наступних кондиціонерів:
- установка кліматична УК ПВ вик. 01Б ТУ 4862-002-85583090-2009 (холодопродуктивністю 26 кВт);
- установка кліматична УКВ ПВ вик. 7ВГ ТУ 4862-002-11644806-98 (холодопродуктивністю 22 кВт). Зазначені кондиціонери для пасажирських вагонів виробляються на території Росії. Також в листі зазначено, що на території України вказані кондиціонери не освоєні в серійному виробництві (а.с.139 том 1).
Також в матеріалах справи міститься:
- лист Харківської торгово-промислової палати від 24.07.2015 № 312/63.01-6 адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техномет", в якому підтверджено виникнення значних ускладнень у торговому співробітництві між підприємствами Російської Федерації та України. Вказані ускладнення могли завдати істотного впливу та суттєво ускладнити або унеможливити митне оформлення товару (установок кліматичних УК ПВ вик. 01Б у кількості трьох штук під час виконання сторонами умов контракту № 3009-14/1 від 30.09.2014;
- висновок Харківської торгово-промислової палати від 26.02.2015 № 51/6301-6, яким Харківська торгово-промислова палата визначила події, зокрема, стрімке зростання курсу іноземних валют до української гривні, у зв'язку із значною кількістю імпортних комплектуючих та устаткування, істотною зміною обставин, якими керувалися ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" та ДП "Придніпровська залізниця" при укладенні договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, що є підставою для продовження строку дії договору та виконання зобов'язань з надання послуг за його умовами (а.с.116-119 том 1).
Крім того, 01.10.2014 між відповідачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Техномет" (постачальник) було укладено договір № 1КС-11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), найменування, кількість, ціна яких зазначена в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. В специфікації до договору сторони визначили, що постачанню підлягає кліматична установка УК ПВ ісп. 01Б (ТУ4862-002-85583090-2009) з вбудованих перетворювачем частоти напруги у кількості 3 штуки. Також у вказаній специфікації сторони визначили, що строк поставки товару - протягом 45 днів з моменту 50% передоплати.
Судом також враховано, що 01.10.2014 відповідач звернувся до позивача з проханням провести перенумерацію вагонів, в тому числі вагону типа СВ № 045-05848, в вагон типу СМК з присвоєнням № 04612560, у зв'язку з чим, актом № 1 про перенумерацію вагона (форма ВУ-2), вагону № 045-05848 тип СВ, присвоєно новий номер 046-12560 (а.с. 49 том 2).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що передані за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 пасажирські вагони були повернуті з капітально-відновлювального ремонту з простроченням, а саме:
- відповідно до акту приймання-здачі вагонів № 2 від 06.02.2015 після проведення капітально-відновлювального ремонту відповідачем було повернуто позивачу пасажирський вагон типу СМК (47Д) № 046-12685 (а.с.72 том 1, а.с.41-48 том 2);
- відповідно до акту здавання вагонів № 51/1 від 05.03.2015 після проведення капітально-відновлювального ремонту відповідачем було повернуто позивачу пасажирський вагон № 046-12560 (а.с.53-56 том 2);
- відповідно до акту від 28.04.2015 після проведення капітально-відновлювального ремонту та усунення зауважень із акта від 22.04.2015 відповідачем було повернуто позивачу пасажирський вагон № 046-12552 (а.с.58, 62-67 том 2).
Отже, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідача, що полягало в несвоєчасному наданні послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, а саме: в період з 27.12.2014 по 05.02.2015, в період з 27.12.2014 по 04.03.2015 та в період з 27.12.2014 по 27.04.2015, відповідно.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тік, згідно з пунктом 8.2. договору за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того за прострочення терміну надання послуг понад 30 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що відповідачем було допущено порушення строків надання послуг, позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 27.12.2014 по 27.04.2015 (по кожному вагону окремо) в сумі 1 966 041 грн. 00 коп., а також штраф у розмірі 7% вартості послуг в сумі 1 787 310 грн. 00 коп.
Щодо нарахування штрафу в сумі 1 787 310 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252 та від 09.04.2012 № 20/246-08.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.
Приписами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Господарським кодексом також встановлено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (частина 4 статті 219 Господарського кодексу України).
У пункті 9.1. договору позивач та відповідач визначили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо.).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 9.2. договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка відповідного уповноваженого органу (пункт 9.3. договору).
Так, відповідачем було направлено позивачу лист від 26.12.2014 № 972, в якому він повідомив, що в рамках договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014 відповідач зіткнувся з форс-мажорними обставинами, що діють на території Луганської та Донецької області, що підтверджується довідкою Торгово-промислової палати № 1728/05-4 від 04.07.2014 в частині закупівлі комплектуючих імпортного виробництва. В листі відповідач також запропонував погодити прийняття робіт, що пов'язана з установкою комплектації імпортного виробництва перенести на перший квартал 2015 року (а.с.78 том 1).
Отже, відповідач повідомив позивача про обставини непереборної сили, які унеможливлюють належне виконання договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, як це передбачено умовами договору.
В подальшому, відповідач звернувся до Харківської торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями від 27.07.2015 № 712.
Так, в відповідачем було отримано сертифікат Харківської торгово-промислової палати № 4822 від 29.07.2015 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Луганської області, обмеження експорту-імпорту; відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Указу Президента України № 744/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 28 серпня 014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцненню її обороноздатності", Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, за якою антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (ідентифікаційний код 01056379) щодо зобов'язання з капітально-відновлювального ремонту пасажирських купейних вагонів в умовах ВРЗ у кількості 3 вагони типу СМК за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, які унеможливили його виконання для ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" з 18.12.2014. В сертифікаті також зазначено:
- дата настання: 18 грудня 2014 року;
- дата закінчення: тривають на момент оформлення сертифікату, дату закінчення встановити неможливо.
В силу вимог статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В даному випадку відповідач належними доказами підтвердив як виникнення форс-мажорних обставин, так і неможливість виконання робіт з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів, оскільки для цього необхідні були кліматичні установки, виробництво яких не здійснюється на території України, а їх закупівля можлива у підприємств, що розташовані на території Російської Федерації (при цьому офіційний дилер розташований у зоні проведення антитерористичної операції), що унеможливило належне виконання відповідачем зобов'язань за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014.
З приводу прийняття сертифікату Харківської торгово-промислової палати № 4822 від 29.07.2015 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у якості належного доказу існування таких обставин, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Законодавцем у спеціальному законі визначений орган, який засвідчує настання обставин обставини непереборної сили.
Так, відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" від 02.12.1997 № 671/97-ВР Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Таким чином, згідно з законодавством України, лише Торгово-промислова палата України, в силу вимог закону, засвідчує обставини форс-мажорного характеру, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений на ці дії орган.
В постанові Верховного Суду України від 09.01.2010 по справі № 20/236 (1/319-15/85; 15/153) зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України (ксерокопію долучено до матеріалів справи).
При цьому, виходячи з аналізу статті 263 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України та умов договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2015 по справі № 904/6463/14).
Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, внаслідок настання обставин непереборної сили, не мав можливості своєчасного виконання зобов'язання, внаслідок відсутності на ринку України виробників кліматичних установок УК ПВ вик. 01Б ТУ 4862-002-85583090-2009 (холодопродуктивністю 26 кВт) та установок кліматичних УКВ ПВ вик. 7ВГ ТУ 4862-002-11644806-98 (холодопродуктивністю 22 кВт). Зазначені кондиціонери для пасажирських вагонів виробляються на території Росії (а.с.139).
Отже, неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання, обумовлене існуванням форс-мажорних обставин та не є порушенням зобов'язання. Позивач в силу сторонніх, об'єктивних, незалежних від нього обставин був позбавлений можливості виконати зобов'язання належним чином. Оскільки невиконання зобов'язання за подібних обставин не є його порушенням, не можуть бути застосовані і правові наслідки порушення зобов'язань, визначені у договорі укладеному між позивачем та відповідачем та статтею 611 Цивільного кодексу України.
Висновки, викладені у даному рішенні відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України в постанові від 19.05.2015 р. у справі № 922/5041/14.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку доводам позивача та відповідача, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем доведено перед судом, що порушення ним взятих на себе зобов'язань відбулось через обставини непереборної сили, суд дійшов висновку щодо необхідності звільнення відповідача від відповідальності за такі порушення, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко