Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 липня 2015 року Справа № П/811/1599/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Інтерцентр"
до відповідача - Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування податкового повідомлення-рішення.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Інтерцентр" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0002551112 (а.с 21-22,42).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної перевірки ПП "Інтерцентр" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав було зроблено висновок щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток та нараховано штрафні санкції.
Відповідач позовних вимог не визнав та наголосив, що камеральною невиїзною перевіркою ПП „Інтерцентр" виявлено одноденне порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, що обумовило правомірне застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України (а.с.33).
У судове засідання сторони, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули.
Натомість представником позивача та представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.41-42).
За таких умов, керуючись приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув адміністративну справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне підприємство "Інтерцентр" зареєстроване як юридична особа Новоархангельською районною державною адміністрацією 08 червня 2000 року та з того часу перебуває у податковому органі як платник податків (а.с.7-9).
06 травня 2015 року посадовими особами Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена камеральна перевірка даних, податкової звітності з податку на прибуток ПП"Інтерцентр".
За результатами перевірки податковим органом складено Акт камеральної перевірки від 06 травня 2015 року №1/1502/23098355, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - порушення термінів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток (а.с.13-14).
Так, відповідач виявив, що податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104167,00 грн, граничний термін сплати якого настав 11 березня 2015 року, сплачене позивачем із одноденною затримкою - 12 березня 2015 року.
З огляду на висновки вказаного Акта перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0002551112, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями - 10416,70 грн.(а.с.11).
Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки своєчасно (11 березня 2015 року) здав банку на виконання платіжне доручення про сплату податку на прибуток в сумі 105062,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При цьому, згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Стаття 152 Податкового кодексу України, чинна на час виникнення спірних правовідносин, містила положення, за яким податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
При цьому, згідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу були календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України).
На дотримання вимог вказаних законодавчих положень, 05 лютого 2015 року позивач подав до податкового органу декларацію з податку на прибуток № 9080025706, у якій самостійно визначив грошове зобов'язання в сумі 110062,00 грн.
Граничний строк сплати такого зобов'язання настав 11 березня 2015 року.
Як свідчать матеріали справи, 11 березня 2015 року о 10 год. 02 хв. (в операційний час) ПП „Інтерцентр" сплатило грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 105061,00 грн через банківську установу - Криворізьку філію ПАТ КБ „Приватбанк", підтвердженням чого є копія платіжного доручення №4339 від 11 березня 2015 року та копія банківської виписки по рахунку позивача за 11 березня 2015 року (а.с. 4-5).
Проте, зазначене платіжне доручення було виконано банком на наступний день - 12 березня 2015 року, що відображено в автоматизованій системі податкового органу (а.с. 39).
При цьому, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа, адресованого позивачеві представником банківської установи, платіжне доручення від 11 березня 2015 року банк не зміг виконати того ж операційного дня внаслідок технічного збою (а.с. 43).
За таких умов суд вважає безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Так, згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон) переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Пунктом 21.1 статті 21 Закону №2346 визначено, що ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
При цьому, за змістом підпункту 1 пункту 22.1 статті 22 вказаного Закону, платіжне доручення є одним із розрахункових документів, за яким здійснюється ініціювання переказу.
За приписами пункту 22.4. статті 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
У свою чергу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (стаття 8 Закону №2346).
Принагідно суд зазначає, що згідно пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
З аналізу вказаних норм у їх системному зв'язку вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до Державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, такий платник звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 26 лютого 2014 року №К/800/13275/13, від 15 грудня 2014 року № К/800/45490/14.
У спірних правовідносинах відповідач залишив поза своєю увагою факт подання позивачем до банку платіжного доручення 11 березня 2015 року, а отже - своєчасного виконання ним податкового зобов'язання та всупереч вимогам пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України вину за несвоєчасне зарахування такого зобов'язання до бюджету переклав на платника податків.
З огляду на викладене, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржене рішення, не дотримався вимог чинного податкового законодавства України та передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів і не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин.
За таких умов суд доходить висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ПП „Інтерцентр".
На підставі частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, який ПП „Інтерцентр" належало сплатити при поданні адміністративного позову майнового характеру в сумі 182,70 грн (а.с. 6), присуджується позивачеві з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0002551112, яким Приватному підприємству "Інтерцентр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями - 10416,70 грн.
Присудити Приватному підприємству "Інтерцентр" судовий збір у розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні, сімдесят копійок) з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук