Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
23 червня 2015 року Справа № П/811/1679/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Рубіж Україна»
до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Рубіж Україна» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року №0001762202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 182721,00 грн., в тому числі 121814,00 грн. за основним платежем та 60907,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001742202, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187403,00 грн., в тому числі 124935,00 грн. за основним платежем та 62468,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001752202, згідно якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 3290,00грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Рубіж Україна» податковим органом помилково та протиправно, без наявності достатніх на те підстав зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту та валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТОВ «Компанія ПівденьІнвест», ТОВ «Єдина рейтингова система». Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що у ході позапланової перевірки ПП «Рубіж Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» за період з 01.04.2013 р. по 30.04.203 р., ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» за період з 01.05.2013 р. по 31.07.2013 р., ТОВ «Єдина рейтингова система» за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. та з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. та складення відповідного Акту позивачем безпідставно включено до складу валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, так як проведені на підставі нікчемного правочину. Також безпідставно сформовано податковий кредит, оскільки операції контрагентів постачальників з надання послуг не підтверджені первинними документами. За таких умов відповідач вважає, що ним правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.41-84 Т.1).
У судове засідання представники сторін, належно повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Натомість представника позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження (а.с.85,88, 89 Т.1, а.с.98 Т.2).
На підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув дану справу у письмовому провадженні за наявними у справі доказами.
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне підприємство «Рубіж Україна» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 26.06.2005 року (а.с.9 Т.1)
Так, у період з 29 вересня по 01 жовтня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Рубіж Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» за період з 01.04.2013 р. по 30.04.203 р., ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» за період з 01.05.2013 р. по 31.07.2013 р., ТОВ «Єдина рейтингова система» за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. та з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 08 жовтня 2014 року № 197/11-23-22-02/35958548, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124935,00 грн., в тому числі:
- за березень 2013 року на суму 30600,00 грн.;
- квітень 2013 року на суму 18800,00 грн.;
- за травень 2013 року на суму 44400,00 грн.;
- за червень 2013 р. 22200,00 грн.;
- за липень 2013 р. 8935,00 грн;
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19 Декларації з ПДВ) на суму 3290,00 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 3290,00 грн;
- п.138.2, п.138.4, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 121814 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 121814,00 грн. (а.с.14-29 Т.1).
На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року:
- №0001762202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 182721,00 грн., в тому числі 121814,00 грн. за основним платежем та 60907,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0001742202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187403,00 грн., в тому числі 124935,00 грн. за основним платежем та 62468,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0001752202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 3290,00грн.(а.с. 30, 32, 34 Т.1).
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТОВ «Компанія ПівденьІнвест», ТОВ «Єдина рейтингова система».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТОВ «Компанія ПівденьІнвест», ТОВ «Єдина рейтингова система» у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.
Згідно інформації про види діяльності ПП «Рубіж-Україна», отриманої відповідно до Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ПП «Рубіж-Україна» за КВЕД є, зокрема, електоромонтажні роботи (43.21), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами (46.32), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), діяльність приватних охоронних служб (80.10), діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки (84.24) (а.с.15 Т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Клієнт) в березні 2013 року було укладено з ТОВ «Єдина рейтингова система» (Виконавець) ряд договорів, а саме: договір про надання юридичних послуг №01/03/13 від 01.03.2013 р., договір на інформаційно-консультаційне обслуговування з питань ведення податкового і бухгалтерського обліку №01/03/2 від 01.03.2013 р., договір про надання маркетингових послуг №01/03/1-13 від 01.03.2013 р. (а.с.110-111, 120, 129-130, 146-148 Т.1).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.114, 123, 137, 151 Т.1) та актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.112, 121, 131, 146 Т.1). Загальна сума ПДВ складає 30600,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок ПП «Рубіж-Україна» за отримані послуги, здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.115, 124, 138-139, 152-154 Т.1).
З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Замовник) в квітні 2013 року було укладено з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» (Виконавець) договір про надання маркетингових послуг №01/04-13 від 01.04.2013 р. (а.с.163-15 Т.1).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.171, 185 Т.1) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.166, 180 Т.1). Загальна сума ПДВ складає 18800,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок ПП «Рубіж-Україна» за отримані послуги, здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.172-173, 186-187 Т.1).
В травні 2013 року, з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Клієнт) було отримано юридичні послуги відповідно до укладено раніше з ТОВ «Єдина рейтингова система» (Виконавець) договору №01/03/13 від 01.03.2013 р., маркетингові послуги відповідно до укладено раніше з ТОВ «Єдина рейтингова система» (Виконавець) договору №01/03/1-13 від 01.03.2013 р. (а.с.204-205, 218-219 Т.1).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.212, 225, 240 Т.1) та актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.206, 220, 235 Т.1). Загальна сума ПДВ складає 25720,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок ПП «Рубіж-Україна» за отримані послуги, здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибутково касового ордеру (а.с.213, 226-227, 241-242 Т.1).
Судом також встановлено, що в травні 213 року, з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Клієнт) було укладено з ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» (Виконавець) ряд договорів, а саме: договір про надання юридичних послуг №07/05/1-13 від 07.05.2013 р., договір на інформаційно-консультаційне обслуговування з питань ведення податкового і бухгалтерського обліку №07/05/-13 від 07.05.2013 р., договір про надання маркетингових послуг №30/04-13 від 30.04.2013 р. (а.с.249-250 Т.1, 8, 16-17 Т.2 ).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.3, 11, 23 Т.2) та актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.1, 9, 18 Т.2). Загальна сума ПДВ складає 18680,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок ПП «Рубіж-Україна» за отримані послуги, здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибутково касового ордеру (а.с.4, 12, 24-25 Т.2).
В червні 2013 року, з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Клієнт) було отримано юридичні послуги відповідно до укладено раніше з ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» (Виконавець) договору №07/05/1-13 від 07.05.2013 р., послуги з інформаційно-консультаційного обслуговування з питань ведення податкового і бухгалтерського обліку відповідно до укладено раніше з ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» (Виконавець) договору №07/05/-13 від 07.05.2013 р. та маркетингові послуги відповідно до укладено раніше з ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» (Виконавець) договору №30/04-13 від 30.04.2013 р. (а.с.33-34, 45, 54-55 Т.2).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.39, 48, 61 Т.2) та актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.32-37, 46, 56 Т.2). Загальна сума ПДВ складає 22200,00 грн.
Розрахунок за отримані послуги ПП «Рубіж-Україна» здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.40, 49, 62-63 Т.2).
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2013 року, з метою здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «Рубіж-Україна» (Клієнт) було отримано маркетингові послуги відповідно до укладеного раніше з ТОВ «Компанія ПівденьІнвест» (Виконавець) договору №30/04-13 від 30.04.2013 р. (а.с.71-72, Т.2).
Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (а.с.79, 91 Т.2) та актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.73, 85 Т.2). Загальна сума ПДВ складає 12225,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок ПП «Рубіж-Україна» за отримані послуги, здійснювало у готівковій формі, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.80, 92 Т.2).
У контексті дослідження ділової мети позивача на укладення вищезгаданих правочинів суд встановив, що ПП „Рубіж-Україна", маючи намір розширити свою діяльність на території України та убезпечитись при цьому від ймовірних фінансових ризиків, посередництвом вказаних контрагентів підшуковувало споживачів своїх послуг та аналізувало власну конкурентоспроможність на ринку охоронних послуг.
Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі наданих послуг свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань, обумовлених відповідними договорами.
Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій з ТОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТОВ «Компанія ПівденьІнвест», ТОВ «Єдина рейтингова система», а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Так само критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагентів позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності.
Згідно частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відтак, за змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.
Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.
Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями й відповідно завищено від'ємне значення податку на додану вартість за липень 2013 року, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.
На підставі частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем при поданні адміністративного позову судовий збір в розмірі 487,20 грн. (а.с.2 Т.1) присуджується ПП „Рубіж-Україна" з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001762202, яким Приватному підприємству «Рубіж-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 182721,00 грн. (із них за основним платежем - 121814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) - 60907,00 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001742202, яким Приватному підприємству «Рубіж-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187403,00 грн. (із них за основним платежем - 124935,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62468,00 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001752202, яким Приватному підприємству «Рубіж-Україна» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 3290,00грн.
Присудити Приватному підприємству «Рубіж-Україна» судовий збір у розмірі 487,20 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень , двадцять копійок) з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук