28 липня 2015 року 810/1467/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р.
при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П.
за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проОСОБА_1 Реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Поди Світлани Петрівни визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва (далі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Поди Світлани Петрівни (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрацій прав та їх обтяжень від 19 березня 2015 року №20131082; зобов'язання провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке зареєстроване на підставі договору іпотеки від 13 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3, як іпотекодавцем та Корпорацією
ТОВ «Дотком Рекордінз» (Канада), як іпотеко держателем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., реєстровий номер №2073 про іпотеку квартири АДРЕСА_1, площею
88,20 кв.м. на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року у справі №2-1429/2009.
Протокольною ухвалою суду від 23 червня 2015 року судом у якості співвідповідача залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Поду Світлану Петрівну (відповідач-2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 безпідставно та протиправно відмовлену позивачу у державній реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, незважаючи на відповідність і достатність поданих документів.
Зокрема, позивач стверджує, що долучене до заяви про державну реєстрацію прав рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 грудня 2009 року
№2-1429/2009 є самостійною та достатньою підставою для здійснення державної реєстрації припинення іпотеки.
Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що рішення про відмову у державній реєстрації прав не нерухоме майно є законним та обґрунтованим. Зауважив, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представників відповідача-1 та відповідача-2.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору іпотеки від 13 березня 2008 року №2073 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитнянським В.А. до державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було здійснено запис №6779799 про іпотеку на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 березня 2015 року №35167848.
23 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
У якості підстави для здійснення державної реєстрації припинення обтяження позивачем до вказаної заяви додано рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року у справі №2-1429/2009 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розірвання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та визнання права власності.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року у справі №2-1429/2009 визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 13 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3, як іпотекодавцем та Корпорацією ТОВ «Дотком Рекордіз» (Канада), як іпотеко держателем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитнянським В.А., реєстровий №2073, про іпотеку квартири АДРЕСА_1, площею 88,20 кв.м. та визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, площею 88,20 кв.м.
За наслідками розгляду заяви від 19 березня 2015 року №10669057 рішенням державного реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Поди С.П. від 19 березня 2015 року №20131082 було відмовлено у державній реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з рішення від 19 березня 2015 року №20131082 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, підставою для відмови зазначено пункт 71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року за № 868, а саме, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV
іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також їх обтяжень, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV)
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частинами 3 та 5 цієї ж статті передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону України у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Наведеному положенню кореспондують приписи статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII, відповідно до яких нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» визначені нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси, серед яких є, зокрема, накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Відповідно до статті 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:
за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;
при посвідченні договору довічного утримання;
при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
за повідомленням іпотекодержателя;
Згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2013 року №296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Главою 15 цього Порядку визначено порядок накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації (далі - Порядок №296/5).
За змістом пунктом 5 глави 15 розділу ІІ Порядку №296/5 нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 9 статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.
Згідно пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Нотаріус проводить державну реєстрацію прав реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
Пунктами 63-72 Порядку №868 визначено особливості державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до пункту 64 Порядку №868 державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком.
Згідно пункту 71 Порядку №868 державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
Відповідно до пункту 78 Порядку №868 державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно проводиться тим нотаріусом, який дане обтяження зареєстрував, за виключенням випадків ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, а також у випадках коли нотаріус, який наклав заборону, позбавлений можливості зняти її (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ракитнянського В.А. з вимогою про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору від 13 березня 2008 року №2073 не звертався.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи у державній реєстрації припинення іпотеки відповідач-2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрацій прав та їх обтяжень від 19 березня 2015 року №20131082.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача-1 зареєструвати припинення обтяження - іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є похідною від першої, а враховуючи правомірність оскаржуваного рішення, вона не підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність свого рішення.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства поверненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 серпня 2015 р.