29 липня 2015 року 810/2477/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:
представника позивача - Данилової К.А.,
представника відповідача - Ярового А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
11 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» (ТОВ Фірма «Діно», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0003292206.
Зазначали, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного рішення, є помилковими, оскільки імпортований товар фактично ввезено на митну територію України в межах визначених законом граничних строків, що підтверджується належними доказами. Стверджували, що Інспекція неправильно визначила момент, у який має припинятися обчислення строку для завершення імпортної операції і пов'язала його не з моментом перетину митного кордону, а з моментом завершення митного оформлення товару.
Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», просили визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті перевірки та є достатньою підставою для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вказав, що припиняти обчислення визначеного законом строку для завершення імпортної операцій слід не в день фактичного перетину товаром митного кордону України, а у день завершення митного оформлення товару.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.
Як видно з Акта від 4 грудня 2014 року №628/10-13-22-06-133/30050731 (а.с.12-17), у період з 1 грудня 2014 року по 3 грудня 2014 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ Фірма «Діно» у взаєморозрахунках з нерезидентом «STROWAN TRADING LP» Шотландія по контракту №1 від 17 жовтня 2013 року за період з 17 жовтня 2013 року по 30 листопада 2014 року.
За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги:
- статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року №475, постанови Правління Національного банку України від 15 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», а саме: несвоєчасно проведено розрахунки по імпортному контракту №1 від 17 жовтня 2013 року, що укладений з нерезидентом компанією «STROWAN TRADING LP» Шотландія в сумі 45200,00 доларів США, терміном на 9 днів (20.01.2014-29.01.2014), в сумі 56000,00 доларів США, терміном на 305 дні (30.01.2014-30.11.2014);
- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: не подано до ДПІ декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами» станом на 1 квітня 2014 року, 1 липня 2014 року, 1 жовтня 2014 року.
У частині неподання названої декларації факт порушення законодавства ТОВ Фірма «Діно» визнає та не оскаржує рішення, прийняте податковим органом за наслідками такого порушення, що підтвердила у судовому засіданні представник позивача.
На підставі Акта перевірки 12 грудня 2014 року, у зв'язку із констатацією порушення товариством норм статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0003292206 із визначенням позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 567085,68 грн. (а.с.11).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Однак, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області у рішенні від 13 лютого 2015 року №458/10/10-36-10-01-04 та Державною фіскальною службою України у рішенні від 30 квітня 2015 року №9429/6/99-99-10-01-04-25 таке податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги - без задоволення (а.с.19-24).
У судовому засіданні представник відповідача вказав, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку із тим, що фактично позивачем порушено встановлені законодавством строки надходження на митну територію України товару за зовнішньоекономічним контрактом №1 від 17 жовтня 2013 року, а не за порушення строків розрахунків (оплати) в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» є юридичною особою, зареєстроване 28 липня 1998 року, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2013 року між ТОВ Фірма «Діно» та «STROWAN TRADING LP», Шотландія укладено контракт №1 (а.с.26-28), за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах поставки CIP - м. Вишневе, Україна (Інкотермс-2010) котельне обладнання у кількості і терміни зазначені у додатках до контракту. Загальна вартість контракту складає 1000000 доларів США. Оплата товару здійснюється шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати - 100% передоплата за товар на рахунок продавця. У додатку №1 до контракту від 17 жовтня 2013 року обумовлено поставку водогрійних котлів «HWK - 5000» на загальну суму 56000 доларів США.
На виконання умов вказаного контракту позивач перерахував нерезиденту кошти в іноземній валюті в загальній сумі 56000,00 доларів США.
Так, згідно платіжного доручення №3 від 22 жовтня 2013 року позивачем здійснено передоплату у сумі 45200,00 доларів США (а.с.56,69). Граничний термін надходження товару за вказаним платежем, згідно з вимогами статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (90 днів), - 20 січня 2014 року.
Відповідно до платіжного доручення №4 від 31 жовтня 2013 року позивачем здійснено передоплату у сумі 10800,00 доларів США (а.с.55,70). Граничний термін надходження товару за вказаним платежем, згідно з вимогами статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (90 днів), - 29 січня 2014 року.
На виконання умов вказаного контракту нерезидент здійснив поставку водогрійних котлів, у кількості 2 штуки, на загальну суму 56000,00 доларів США.
Так, як встановлено Апеляційним судом Волинської області у постанові від 10 червня 2014 року у справі №163/903/14-п (а.с.35-40), котли водогрійні «HWK - 5000», виробництва Німеччини, 2 штуки, загальною вартістю 56000,00 доларів США, відправником та постачальником яких виступає компанія «STROWAN TRADING LP», Шотландія, а отримувачем і покупцем - Фірма «Діно», ввезені на митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів 16 листопада 2013 року.
Крім того, позивач звертався із запитом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про надання висновку щодо продовження строків розрахунків (поставки) за зовнішньоекономічною операцією, що здійснюється відповідно до контракту від 17 жовтня 2013 року №1, укладеного із компанією «STROWAN TRADING LP».
У відповідь Мінекономрозвитку України, у листі №4122-09/68 від 4 лютого 2014 року, повідомило позивача, що товар надійшов на територію України та знаходиться на митному складі Ягодинської митниці. При цьому, також зазначено, що оскільки поставка товару на митну територію України відбулась, у Міністерства відсутні правові підстави для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за контрактом (а.с.43-44,71-72).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР (Закон №185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 2 цього ж Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
16 листопада 2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233, в якій установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана норма постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання нею чинності (з 19 листопада 2012 року).
Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року №163, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250 і яка набрала чинності 20 травня 2013 року та діяла до 19 листопада 2013 року, також установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Такі ж самі строки визначені постановою Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за №1951/24483, яка набирала чинності з 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.
За правилами статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 № 959-ХІІ, момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
За змістом статті 10 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.
Статтею 321 Митного кодексу України передбачено, в разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Тобто, якщо ввезений товар фактично перетнув митний кордон України, він підпадає під режим митного контролю і щодо нього здійснюються митні процедури митними органами України. Фактично, із цього випливає, що якщо товар перебуває під митним контролем, це означає, що товар ввезено в Україну і щодо нього розпочато митні процедури.
Під час судового розгляду судом встановлено, що за контрактом від 17 жовтня 2013 року №1 придбаний позивачем товар на загальну суму оплати 56000,00 доларів США перетнув митний кордон України в межах граничного строку. Факт і дата перетину кордону як 16 листопада 2013 року встановлено у судовому рішенні, а саме - у постанові Апеляційного суду Волинської області від 10 червня 2014 року у справі №163/903/14-п. До того ж, про фактичну поставку товару у спірному випадку вказано і у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №4122-09/68 від 4 лютого 2014 року.
За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд не приймає до уваги твердження податкового органу про те, що обчислення строку здійснення імпортної операцій має тривати до завершення митного оформлення товару, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року у справі №21-136а11 та від 16 січня 2012 року у справі №21-412а11.
За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведене, суд констатує, що факт порушення товариством Фірма «Діно» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у ході судового розгляду не підтвердився, у той же час, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання позивачем положень названого законодавчого акта.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; а позивач надав належні та достатні докази обґрунтованості позовних вимог.
На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. згідно квитанцій №3610010 від 11 червня 2015 року та №3610027 від 26 червня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0003292206 від 12 грудня 2014 року.
Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.