29 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/3939/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Лумей В.Г.,
за участю:
позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,
відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2015 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289400,00 грн., в т.ч. 231520,00 грн. - за основним платежем та від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 986205,00 грн., в т.ч. 986205,00 грн. - за основним платежем.
Позов мотивовано тим, що Мукачівською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.11.2011 року № 1671/17-03/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.03.2011 року (а.с.9).
На підставі вищевказаного Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289400,00 грн., в т.ч. 231520,00 грн. - за основним платежем та податкове повідомлення - рішення від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 986205,00 грн., в т.ч. 986205,00 грн. - за основним платежем (а.с.16-17).
Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях. просив суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Мукачівською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.11.2011 року № 1671/17-03/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.03.2011 року (а.с.9).
На підставі вищевказаного Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289400,00 грн., в т.ч. 231520,00 грн. - за основним платежем та податкове повідомлення - рішення від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 986205,00 грн., в т.ч. 986205,00 грн. - за основним платежем (а.с.16-17).
За результатами Акту перевірки від 07.11.2011 року №1671/17-03/НОМЕР_3 було встановлено ОСОБА_1 порушення пп.7.3.1, 7.3 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чим занижено ПДВ в сумі 231520,00 грн. та порушення 2ст. 13 розділу 4 Декрету КМУ №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року, чим занижено до сплати в бюджет за 2010 року податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 986205,00 грн.
В судовому засіданні позивач зазначив, що Акт перевірки ним отримано і підписано 04.10.2014 року, однак, з того часу на його адресу жодних листів про прийняття чи не прийняття податкових повідомлень-рішень, за наслідками розгляду акту перевірки, не надходило.
Акт перевірки на той момент ним не оскаржувався, оскільки висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки (у тому числі акт перевірки, на підставі якого у подальшому було порушено кримінальну справу) не є рішенням органу владних повноважень, а отже, не породжує для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що, своєю чергою, виключає можливість для такого платника податків, з урахуванням ст. 17 КАС України, їх оскарження у судовому порядку.
20.02.2014 року позивачем було отримано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 року, які, як зазначено у самих рішеннях, прийнятті на підставі акту перевірки від 07.11.2011 року №1671/17-03/НОМЕР_3.
Судом встановлено, що на підставі договору комісії на поставку імпортного товару від 19.04.2010 року №К-1У, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) та ТОВ «Фортексбуд» (комітент), комісіонер укладає зовнішньоекономічні контракти на поставку імпортного товару в інтересах та за кошти комітента. Оплата продавцю за товар по контракту, укладеному комісіонером, здійснюється комітентом.
Так, було укладено трьохсторонні контракти №10/2010 від 18.01.2010р., №04/10 від 20.04.2010 р., №20/2010 від 17.05.2010 р., що ФОП ОСОБА_1 купляє товар в інтересах покупця по договору комісії від 19.04.2010 року №К-1У і проводить його митне оформлення за рахунок комітента.
Тобто, позивач надавав за комісійну винагороду послуги по укладенню договорів від імені та за рахунок комітента, подавав вантажно-митні декларації, а також проводив процедуру сплати податків зборів обов'язкових платежів в митних органах в момент перетину митного кордону вантажем. А отже, основна сума коштів не могла бути його виручкою, а являлась коштами комітента, направленими для сплати податків зборів в момент перетину митного кордону через відповідача.
Мукачівська ОДПІ зазначає, що відповідачем занижено суму виручки отриманої протягом другого кварталу 2010 року на 8631300,00 грн. за отриманою продукцією по ВМД.
Працівники Мукачівської ОДПІ при проведенні перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень допустили вільне трактування норм права.
Зокрема, не враховано, що статтею 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату за один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (скаржника) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода повинна враховуватися для визначення обсягу виручки скаржника (ФОП ОСОБА_1.) за відповідний період з метою перебування на спрощеній системі оподаткування.
Тобто, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі.
При проведенні перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень працівниками інспекції не враховано:
- правову природу конкретних договорів комісії, не враховано, які саме комісійні послуги надавались. Так, ФОП ОСОБА_1 згідно зазначеного у акті перевірки договору комісії та зовнішньоекономічного договору надавав за комісійну винагороду послуги по укладенню договорів від імені та за рахунок комітента, подавав вантажно-митні декларації, а також проводив процедуру сплати податків зборів обов'язкових платежів в митних органах в момент перетину митного кордону вантажем. А отже, основна сума коштів не могла бути його виручкою, а являлась коштами комітента, направленими через відповідача для сплати податків зборів в момент перетину митного кордону.
Крім того, Мукачівською ОДПІ не враховано той факт, що всі грошові зобов'язання по оплаті вартості товарів виконувались напряму покупцем товару (комітентом) та продавцем товару (нерезидентом). Відтак, всі кошти отримані від комітентів за виключенням комісійної винагороди направлялись для сплати податків зборів обов'язкових платежів в Чопську митницю в момент перетину митного кордону вантажу комітента; Комісійна винагорода згідно договору належним чином включена до звітів платника єдиного податку, які подавались до ДПІ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, яке відображене у Акті перевірки про перевищення позивачем допустимого об'єму виручки в 500 тисяч гривень та зобов'язання перейти на загальну систему оподаткування з наступного податкового кварталу, є неправомірним, оскільки, при проведенні перевірки працівники інспекції неправомірно включили до обсягу виручки позивача від реалізації продукції за рік, суми сплачених ним за комітента податків в момент митного оформлення вантажів комітента.
Згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання чинності відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу ДПС визначається Кримінально-процесуальним кодексом або Законом про оперативно-розшукову діяльність. Оскільки диспозиція пп. 78.1.11 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не розмежовує вказані постанови за об'єктивним та суб'єктивним складом, до дня набрання чинності відповідним рішенням суду органи ДПС не мають законодавчих підстав для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок.
Згідно п. 86.8.2 п.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
П. 86.9. статті 86 ПКУ визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законодавством або законом про оперативно - розшукову діяльність (редакція чинна до 19.11.2012 року включно).
П 86.9. ст.86 ПКУ визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку ( зміни внесені станом на 20.11.2012 року, редакція чинна станом на 2014 рік).
Ст. 102 ПК України визначено строки давності та їх застосування, зокрема, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. ( п. 102.1 ст.102 ПКУ).
П. 102.1 ст.102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо (п. 102.2 статті 102 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-УІ від 07.07.2011) податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. (Підпункт 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-УІ від 13.04.2012).
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи все вищенаведене, проаналізувавши хронологію подій щодо проведення перевірки і прийняття акту (07.11.2011 року), періоду перевірки (з 01.03.2008р. по 01.03.2011р.), прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками вищевказаного акту перевірки (18.02.2014 року, грошове зобов'язання визначено з ПДВ за період липень 2010 року згідно розрахунку штрафних санкцій, та по податку з доходів фізичних осіб - за 2010 рік) та враховуючи норми діючого податкового законодавства, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є незаконними та підлягають скасуванню.
На підставі наведеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289400,00 грн., в т.ч. 231520,00 грн. - за основним платежем.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 986205,00 грн., в т.ч. 986205,00 грн. - за основним платежем.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяП.П. Микуляк