29 липня 2015 р. Справа № 804/8527/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відділу комунального господарства Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа комунальне підприємство «Папірус» Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -
Відділ комунального господарства Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа комунальне підприємство «Папірус» Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними та скасування вимоги №04-06-05-15/4954 від 09.06.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено ревізію та складено акт без належних правових підстав. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті ревізії, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а тому вимога, винесена за результатами ревізії, підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті ревізії, відповідають фактичним обставинам, а вимога органу фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. За таких обставин оскаржувана вимога винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав вимоги позивача та просив задовольнити позов.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконання доручення прокуратури Жовтневого району м.Дніпропетровська від 08.04.2015 року №41/3470 та ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.04.2015 по справі №201/5819/15-к, провадження №1 кс/201/3730/2015 по матеріалам досудового розслідування від 28.02.2015 року №42015040650000008, на підставі направлення від 10.04.2015 року №411, виданого в.о. начальником Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, державним фінансовим інспектором Дніпропетровської об'єднаної державної фінансової інспекції ОСОБА_6 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу комунального господарства Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 08.05.2015 року №06-21/05.
09 червня 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на підставі вказаного акту позапланової ревізії прийнято обов'язкові вимоги №04-06-05-15/4954 від 09.06.2015 року.
У даних вимогах зазначено про обов'язок Відділу комунального господарства Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради стягнути з комунального підприємства «Папірус» Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради кошти у сумі 96 508,32 грн., у зв'язку з чим позивачем було підготовлено та направлено на адресу комунального підприємства «Папірус» претензію на вказану суму для погашення відшкодування до бюджету Жовтневого району.
Проте на адресу позивача надійшов лист щодо розгляду заявленої претензії, яким третя особа заперечила порушення фінансово-господарської діяльності, виявлених при проведенні позапланової ревізії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 року (надалі - Положення від 23.04.2011 року №499/2011) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (надалі - Порядок від 20 квітня 2006 року №550), закріплено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За пунктом 3 Порядку від 20 квітня 2006 року №550 позапланова виїзна ревізія - це ревізія, яка не передбачена в планах контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за наявності обставин, визначених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
В силу пункту 16 Порядку від 20 квітня 2006 року №550 її територіальними органами ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником.
Отже, згідно чинного законодавства дії по проведенню ревізії є частиною процесу реалізації органом державного фінансового контролю повноважень, наданих йому чинним законодавством, результатом яких є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.
У відповідності до пункту 35 Порядку від 20 квітня 2006 року №550 результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок.
Згідно пункту 3 Порядку від 20 квітня 2006 року №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати; об'єкт контролю - підконтрольна установа, інший суб'єкт господарювання, включаючи його структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо якого контролюючий орган має повноваження та підстави для проведення ревізії відповідно до законодавства.
В пункті 35 Порядку від 20 квітня 2006 року №550 закріплено, що акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.
З аналізу наведених норм вбачається, що акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання.
За змістом підпункту 4 пункту 4 Положення від 23.04.2011 року №499/2011 Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
В силу пункту 6 Положення від 23.04.2011 року №499/2011 Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також даним Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Викладені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм свідчить, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Суд звертає увагу, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування (повернення) виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
В даному випадку у справі, яка розглядається, відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їх розмір.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Вищенаведена правова позиція суду відповідає практиці Верховного Суду України в цій категорії справ (постанови від 15 квітня 2014 року у справах №№21-40а14, 21-63а14, від 10 лютого 2015 року у справі №21-632а14).
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про скасування рішення відповідача, яке не породжує безпосередніх прав чи обов'язків для підконтрольного підприємства, відсутні.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Відділу комунального господарства Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа комунальне підприємство «Папірус» Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними та скасування вимоги - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.
Суддя ОСОБА_1