22 грудня 2014 р. Справа № 2а/0470/9107/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про застосування арешту коштів на рахунках, -
Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник- Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; далі- Дніпродзержинська ОДПІ, податковий орган, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (далі-ТОВ «Теплосервіс», підприємство, відповідач) з позовними вимогами щодо застосування арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» (код ЄДРПОУ 32540420) №26109000369061, №26105000573497, №26103000235492, №26103000151758, №26102000695389, №26101000587904, №26067051890201, №26051051890206, №26041060039842, №26005060201661, №26003051893013, №26001051890201 у Дніпродзержинській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305965, №37121911601387, №37115001007885 у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року провадження у справі № 2а/0470/9107/12 було зупинено, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №2а/0470/6794/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс” до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо визнання протиправними дії посадових осіб Відповідача щодо призначення та проведення на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “Теплосервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, а також визнання незаконним наказу Дніпродзержинської ОДПІ “Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “Теплосервіс” №550 від 25.06.2012р., виданим начальником Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_2
11 грудня 2014 року провадження поновлено, у зв'язку з набранням законної сили рішення по адміністративній справі №2а/0470/6794/12.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року по справі № 2а/0470/6794/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс” - задоволено.
Зазначене рішення ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. - скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс” - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013р. (справа №К/800/35955/13) Товариству з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс” відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що окремим дорученням голови ДПС у Дніпропетровській області №13786/7/22-215 від 18.06.2012р. позивача було зобов'язано розпочати позапланову перевірку ТОВ «Теплосервіс». На виконання даного доручення Дніпродзержинською ОДПІ були винесені наказ на проведення перевірки №550 та направлення на проведення перевірки №340, №341, №343 від 25.06.2012р., які були завчасно вручені відповідачу. Так, позивач стверджує, що 26.06.2012р. при здійсненні виходу за податковою адресою ТОВ «Теплосервіс» посадовими особами підприємства (головний бухгалтер ОСОБА_3М.) було відмовлено у наданні бухгалтерських та податкових документів для проведення перевірки ТОВ «Теплосервіс» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., що підтверджується складеними податковим органом актами та протоколом про адміністративне правопорушення. На підставі зазначеного позивач просить у відповідності до ч. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України накласти арешт коштів на рахунках платника.
Позиція відповідача, відображена у запереченнях на позов полягає у протиправності дій податкового органу. Відповідач зауважує, що дії посадових осіб Дніпродзержинської ОДПІ щодо призначення відповідної перевірки є протиправними, а наказ №550 винесно за відсутності передбачених законом підстав, оскільки рішення про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Теплосервіс» на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України мало бути прийняте органом державної податкової служби вищого рівні по відношенню до Дніпродзержинської ОДПІ та лише після початку службового розслідування щодо відповідних посадових осіб податкового органу. Відповідач також зазначив, Дніпродзержинською ОДПІ порушено порядок застосування арешту майна, оскільки податковим органом не приймалось рішення про застосування арешту, а станом на 19.12.2014р. податкова заборгованість у підприємства відсутня. Крім того, відповідач вважає, що накладення адміністративного арешту на кошти підприємства призведе до зриву підготовки оплювального сезону у значній частині м.Дніпродзержинська.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ТОВ «Теплосервіс» (код ЄДРПОУ 03342573) зареєстроване як юридична особа за рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 15.09.2003р. та перебуває на податковому обліку Дніпродзержинській ОДПІ як платник податків від 18.09.2003р. за №145.
25.06.2012р. Дніпродзержинською ОДПІ було отримано окреме доручення Голови ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 “Про проведення службового розслідування”№ 13786/7/22-215 від 18.06.2012р., яким, з посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 “Про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців”, зобов'язано Дніпродзержинську ОДПІ розпочати службове розслідування у відношенні посадових осіб Дніпродзержинської ОДПІ, які здійснювали позапланову документальну перевірку ТОВ “Теплосервіс” за актом № 150/5/22-206/32540420 від 27.03.2012 року.
Крім того, у відповідності до п.п.78.1.12 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України зобов'язано розпочати позапланову перевірку ТОВ “Теплосервіс” та до складу перевіряючи залучити ОСОБА_5
На виконання вищевказаного зобов'язання , з посиланням на п.п.78.1.12 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України керівником Дніпродзержинської ОДПІ видано наказ № 550 від 25.06.2012 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “Теплосервіс”» з 25 червня 2012 року по 3 липня 2012 року (5 робочих днів) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.
Правомірність та відповідність даного наказу вимогам чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства встановлена ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013р. (справа №2а/0470/6794/12).
Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
25.06.2012р. наказ «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Теплосервіс» №550 від 25.06.2012р. фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ вручено посадові особі підприємства - головному бухгалтеру ТОВ «Теплосервіс» ОСОБА_3, яку також було ознайомлено із направленнями на перевірки №340, №341, №343.
26.06.2012р. працівниками Дніпродзержинської ОДПІ (головним ДПРІ відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_5, головним ДПРІ відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_6, головним ДПРІ відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_7О.) було здійснено захід за податковою адресою ТОВ «Теплосервіс»: м.Дніпропетровськ, вул. Беспалова, буд. 2.
В результаті зазаченого заходу посадові особи підприємства (головний бухгалтер ТОВ «Теплосервіс» ОСОБА_3М.) відмовились у наданні працівникам Дніпродзержинської ОДПІ у наданні бухгалтерських та податкових документів для проведення перевірки відповідача за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., що зафіксовано позивачем в ОСОБА_3 «Про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами ТОВ «Теплосервіс» (код 32540420)» №44/22-506 від 26.06.2012р.
Крім даного акту, фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ також було складено ОСОБА_3 «Про відмову від підпису акту від 26.06.2012 року про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами ТОВ «Теплосервіс» (код 32540420)» №45/22-506 від 26.06.2012р. та протокол про адміністративне правопорушення від 26.06.2012р.
02.07.2012р. о 15:40 годин податковим органом складено ОСОБА_3 «Про недопуск на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теплосервіс» (код 32540420)» №46/22-506, у якому зазначено, що зі слів головного бухгалтера ОСОБА_3 директора ТОВ «Теплосервіс» ОСОБА_8 у приміщенні підприємства відсутній у зв'язку з виробничими питаннями (виїзд на об'єкти).
Так, посадовими особами відповідача було відмовлено у допуску працівників податкового органу до проведення перевірки, у зв'язку з чим Дніпродзержинська ОДПІ звернулась до суду із позовом щодо застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Теплосервіс».
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011р. врегульовано положеннями Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або .бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невід повідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час пере вірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У відповідності до абзацу другого п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкого кодексу України - рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається органом державної податкової служби вищого рівня у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
У відповідності до положень ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України).
Положеннями статті 81 Податкового кодексу України врегульовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Відповідно до пунктів 81.1 і 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом (п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України).
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 1398 від 07.11.2011р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України , за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Відповідно до п. 94.3, п. 94.5 Податкового кодексу України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано при з'ясуванні певних обставин, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.
Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Так, зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.
Відповідно до положень п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Розділ VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011р. №1398 (далі-Порядок) - визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п. 7.1 Порядку).
При цьому згідно з пунктом 7.3 Порядку - для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна плашика податку.
Аналогічна правова позиція викладена і в листі Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від 02.02.2011р.
Слід зазначити, що Дніпродзержинською ОДПІ таке рішення не приймалось.
Таким чином, арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними у ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому, за відсутності підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосування адміністративного арешту коштів на рахунках є неможливим.
Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначено право податкової служби на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, в той же час вказана норма права не визначає обставин, за наявності яких можливо накладення такого арешту, порядок застосування арешту, правові наслідки застосування арешту.
Так, відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, право державної податкової служби на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, платника податків, виникає щодо платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:
1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг;
2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу;
3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398, тобто таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.
Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.
Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.
Обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме: наявність у платника податків податкового боргу; відсутність у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган, однак зважаючи на зміст адміністративного позову та доданих до нього документів, однак такі підстави не доведені податковим органом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 21 Податкового кодексу України визначено обов'язок посадових осіб контролюючих органів дотримуватися Конституції України та діяти виключено у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про застосування арешту коштів на рахунках - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1