27 січня 2014 р. Справа №679вр-13/2а/0470/12619/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р.А.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криничанського районного управління юстиції про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до виконання нею зобовязань, покладених рішенням суду в адміністративній справі №2а/0470/12619/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. по адміністративній справі №2а/0470/12619/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків позовні вимоги було задоволено та постановлено стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року в сумі 506, 34 грн.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криничанського районного управління юстиції ОСОБА_2 про тимчасове обмеження права виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 до виконання боржником зобов'язань, покладених рішенням в адміністративній справі № 2а/0470/12619/11.
В обґрунтування заявленого подання, державний виконавець посилається на положення пункту 2 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадянина України», пункт 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», статтю 217 Цивільного процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про прийняття подання державного виконавця до розгляду, суд виходить з наступного.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 глави VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України. За змістом цієї статті, вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується у порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні за будь-якими виконавчими документами, передбаченими статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання яких здійснюється органами державної виконавчої служби.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів.
Зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України містить розділ V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», який не включає норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.
Таким чином, стаття 377-1 Цивільного процесуального кодексу України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених судами України незалежно від виду судочинства, та рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.
Отже, вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, та за поданням державного виконавця в порядку пункту 18 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (пункт 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадянина України»).
Зазначена правова позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України у зазначеній категорії справ, зокрема, викладеній у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
За викладених обставин, суд вважає за необхідне за аналогією застосувати до спірних правовідносин положення пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки подання державного виконавця підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, що звертається з поданням.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у прийнятті до розгляду подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криничанського районного управління юстиції ОСОБА_2 про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань, покладених рішенням суду в адміністративній справі № 2а/0470/12619/11.
Роз'яснити заявнику, що заявлене подання підлягає вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати заявнику разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_3