30 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/412/15
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Запорожана Д.В.,
- ОСОБА_1,
за участі: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
представник апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 04.03.2015 року),
представник відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 19.02.2015 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновків акту № 6879/15-53-22-06/33658865 від 14.11.2014 року, скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» (далі - позивач, або ТОВ «Ростдорстрой») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування висновків акту № 6879/15-53-22-06/33658865 від 14.11.2014 року, скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 28.11.2014 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року вказаний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заявлені вимоги, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року за клопотанням сторін провадження у справі закрито у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу в частині вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 28.11.2014 року, рішення суду першої інстанції в цій частині визнано нечинним.
В іншій частині апеляційних вимог у судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення в цій частині апеляційної скарги та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 21.10.2014 року по 10.11.2014 року, на підставі направлень від 21.10.2014 року №№ 002673/2436, 002447/2435, 002446/24834, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 21.10.2014 року № 2385, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ростдорстрой» з питань повноти, своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2014 року № 6879/15-53-22-06/33658865.
На підставі виявлених під час проведення вказаної перевірки порушень відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 28.11.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499645 грн.
Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки та прийнятим на його підстави податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено первинними документами дані податкового обліку, фактичне здійснення господарської операції та понесення витрат під час її провадження, у зв'язку із чим дійшов висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, отже підстави для скасування оспорюваного рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом з цим, правила вказаної норми надавали можливість платнику податків письмово заявити контролюючому органу про втрату, знищення або зіпсуття первинних документів та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.
Така письмова заява надсилається до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період та платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, чинного на час здійснення операцій, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що право на формування витрат, понесених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання цього товару, виконання господарських операцій, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності такого товару.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2013 року між ТОВ «Ростдорстрой» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки № 25/П, за яким ФОП ОСОБА_4 мав поставити, а ТОВ «Ростдорстрой» прийняти та оплатити товар, вказаний в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.
На підтвердження виконання умов вказаного договору, отримання товару позивач надав суду видаткові накладні та специфікації (Т.І, а.с.52-67, 106-122).
До складу витрат за 2013 рік позивач включив вартість будівельних матеріалів на загальну суму 499645 грн. (без ПДВ) за цим договором.
Проте, за наданими первинними документами не можливо встановити яким чином постачався товар, хто з уповноважених осіб його відпускав та отримував, отже фактичне виконання господарських операцій.
Позивач не надав доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, сертифікати якості будівельних матеріалів, наявність яких вимагають умови Договору.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наданими первинними документами не можливо встановити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, отримання товару, його використання в господарській діяльності, тощо.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що наявність всіх формальних реквізитів первинних документів, що передбачені чинним законодавством не може свідчити про фактичне здійснення господарської операції та такі документи не можуть вважатися первинними без підтвердження фактичного здійснення господарської операції, її економічного обґрунтування, тощо.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем договір, видаткові накладні та специфікації не є безперечними доказами обґрунтованого формування складу витрат, оскільки за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання товару від контрагента, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування витрат та свідчить про формальність цих операцій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач фактично не заперечує відсутність в нього всіх первинних документів, за якими можливо було б встановити виконання господарських операцій з його контрагентом, та не зазначає про їх втрату, знищення або зіпсуття, що надало б йому можливості включити ці витрати у відповідному податковому періоді з дотримання вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, оскільки наявними первинними документами не підтверджується фактичне виконання господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4, формування понесених витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з порушенням позивачем норм податкового законодавства та відсутності підстав для скасування рішення контролюючого органу.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині скасування висновків акту № 6879/15-53-22-06/33658865 від 14.11.2014 року, оскільки акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.
Оцінка акту перевірки, в тому числі, і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, що і було здійснено судом у даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновків акту № 6879/15-53-22-06/33658865 від 14.11.2014 року, скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 04 серпня 2015 року.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко