04 серпня 2015 р. Справа № 876/5955/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О. І., Улицького В. З.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2014 року по справі № 308/1753/14а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дії протиправними,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, яким просить визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області неправомірною. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмінити рішення відповідача про утримання переплати з пенсії позивача відповідно до протоколу №48 від 26 листопада 2013 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повернути позивачу уже стягнені кошти.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що позивач не отримувала прибутку та не займалась підприємницькою діяльністю.
Оскільки в справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи 24 вересня 2007 року позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі. У вказаній заяві зазначив, що на даний час не працює.
Такий перерахунок було проведено.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Частиною 1 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б» частини 1 статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку ( в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, визначено постановою правління Пенсійного фонду України «Про Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення» від 21 березня 2003 року № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 6-4 повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії (додаток 1). Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадиться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Як вбачається із матеріалів справи на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії вона була зайнятою особою у розумінні положень Закону України «Про зайнятість населення», в зв'язку із чим права на перерахунок пенсії не мала.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неповідомлення позивачем про її реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, їй необґрунтовано виплачені кошти, що відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для прийняття відповідачем рішення про повернення суми переплати шляхом відрахування її з пенсії позивача.
Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне додати, що твердження апелянта про те, що вона не отримувала прибутку з своєї підприємницької діяльності, жодним чином не впливає на факт подання неправдивих відомостей відповідачу.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2014 року по справі № 308/1753/14а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Довга О. І.
ОСОБА_2