Справа: № 826/6529/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №155226552203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення було винесено податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, - за результатами якої складено Акт №984/26-55-22-01/30401456 від 20.10.2014.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем, серед іншого, п.249.6 ст.249 та п.250.2.1 ст.250 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з екологічного податку в сумі 10110,38 грн. та неподання податкових декларацій по екологічному податку за 3 квартал 2012 року та 4 квартал 2012.
На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 року №155226552203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок в розмірі 10110,38 грн. за основним платежем, та 2867,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником екологічного податку в розумінні ПК України, що свідчить про безпідставність визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання за платежем - екологічний податок, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Згідно ст. 240 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Відповідно до п.п.14.1.223 п.14.1 ст. 14 ПК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що спеціально відведені місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (Закон).
Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону України «Про відходи»).
Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (ст. 23 Закону України «Про відходи»).
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення).
Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону України «Про відходи» рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.
Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів, не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.
Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях (лист Мінприроди України від 06.12.2011 « 23982/07/10-11).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2012 між ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЕКОЦЕНТР» (виконавець) та Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (замовник) укладено договір №12/0945, згідно умов якого передбачена здача на утилізацію відходів наступної номенклатури: відпрацьовані люмінесцентні та інші лампи з ртутним наповнювачем; відпрацьовані прилади (термометри, випрямовувачі, джерела електроструму, реле та інші). Обсяги здачі не обмежуються нормами і визначаються обсягами накопичення відходів у замовника.
На підтвердження фактичного виконання сторонами вищевказаних господарських зобов'язань позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.10.2012, згідно якого виконавцем були прийняті наступні відходи для виконання робіт по договору №12/0345 від 27.09.12, а саме: відпрацьовані люмінесцентні лампи 275 шт.
Отже, саме ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЕКОЦЕНТР» є суб'єктом, який здійснює розміщення відходів на спеціально відведених місцях, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та сплачує екологічний податок за розміщення таких відходів.
В свою чергу, позивач лише зберігав на власній території відпрацьовані люмінесцентні та інші лампи з ртутним наповнювачем з метою їх подальшої передачі ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЕКОЦЕНТР» на утилізацію, та жодних дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку не отримував, а відтак, не здійснював розміщення таких відходів у спеціально відведених місцях.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є платником екологічного податку, доводи викладені відповідачем у акті перевірки не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 06 серпня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С