Справа: № 826/7741/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Старик Я.І.
пр-к позивача Малієнко Т.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення адміністративного-господарських санкцій -
Позивач, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 704687,83 грн. та пені у розмірі 9865,52 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно ст.ст.198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є юридичною особою та згідно з вимогами статті 18 Закону України № 875-ХІІ є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У лютому 2015 року відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році становила 1663 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 56 особи, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 67 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 64063 грн.
На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 11 інвалідів у 2014 році, а тому останній зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 704687,83 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів, які необхідні для виділення та створення у належній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування відповідних органів про наявність таких вакансій, їх пошуку та працевлаштування, а тому відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 704687,83 грн. та пеню.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не може не погодитися виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Згідно частин 1 та 3 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини перша і п'ята статті 19 Закону).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Отже, з системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Обов'язок підприємства щодо працевлаштування інвалідів полягає у відсутності права на відмову в укладенні трудового договору з підстав інвалідності та створення умов праці для інвалідів на відповідному робочому місці з урахуванням рекомендацій МСЕК, фізичних можливостей інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює обов'язку, відповідно до якого підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
Разом з тим, частиною 3 статті 18 Закону визначено обов'язок підприємства, що використовує найману працю, зокрема, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Норми чинного законодавства України свідчать про те, що умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити працевлаштування інваліда тієї чи іншої категорії, що унеможливлює створення відповідного робочого місця без наявності особи-інваліда
Відповідальність підприємства у вигляді адміністративно-господарських санкцій (в розмірі визначеному ст.20 Закону № 875-ХІІ) настає, з урахуванням положень ст.19 цього закону, у разі: незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПІ подавався у визначені строки.
Втім, відповідно до листа Святошинського районного центру зайнятості від 28 квітня 2015 року №03-28/1486, протягом 2014 року ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" звітність по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) не надавало, інваліди для подальшого працевлаштування на це підприємство не направлялись.
Відповідно до листа Харківського міського центу зайнятості від 29 квітня 2015 року №ХМЦЗ-03-5668-26/15, Регіональне виробниче управління «Харківавтогаз» ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" протягом 2014 року інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів») не надавало, протягом 2014 року не працевлаштовано жодної особи з обмеженими фізичними можливостями за направленням з Харківського міського центу зайнятості.
Крім того, згідно листа Краматорського районного міського центру зайнятості від 06 травня 2015 року № 01-14/2180, Регіональне виробниче управління «Донецькавтогаз» ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" змінило свою юридичну адресу на м.Краматорськ 24 листопада 2014 року. У період з 24 листопада 2014 року по 32 грудня 2014 року до центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) з приміткою щодо можливості працевлаштування інвалідів від цього підприємства не надходили, а тому інваліди які знаходяться на обліку в центрі зайнятості для працевлаштування не направлялись.
Посилання апелянта на подання у вересні 2014 року ним в особі структурного підрозділу РВУ «Львівавтогаз» до районного центру зайнятості інформації про попит на робочу силу за формою 3-ПН із укомплектуванням вакансії інвалідом, колегія суддів не вважає належним виконанням обов'язку з інформування центру зайнятості, оскільки, з наданої до апеляційної скарги копії звіту не вбачається, що відповідач протягом 2014 року повідомляв центр зайнятості про наявні вакансії із зазначенням характеру та режиму роботи, умов праці, вимог до претендента на вакансію. Зокрема, в пункті 4 розділу 2 звіту не міститься відмітки, що робочі місця передбачені для інвалідів.
Тобто, відповідач не виконав належним чином свого обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом подання звітів за формою 3-ПН.
Також, не виконано у повному обсязі обов'язок по інформуванню щодо утворення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.
Докази на підтвердження факту створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць та створення таких робочих місць для осіб з обмеженими можливостями не надано.
Оскільки, відповідачем не виконувалися протягом 2014 року вимоги Закону №875-XII та не вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів, тому є підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Посилання апелянта на той факт, що підприємство має специфіку роботи, що пов'язана із шкідливими умовами праці, що унеможливлює використання праці інвалідів, а тому при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці колегія суддів вважає помилковим, оскільки законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому такий норматив для відповідача має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних (тобто всіх без винятку) працівників.
За таких підстав, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році та пені є обґрунтованими.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 204, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 06.08.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.