06 серпня 2015 р.
Справа № 821/1088/15-а
Категорія: 8.1
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової консультації
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" (далі - позивач, ТОВ "ПМК-19") звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області), в якому просив визнати недійсною та скасувати податкову консультацію від 05.03.2015 р. № 337/10/15-03-17-08, як таку, що суперечить приписам п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст.4, п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, ТОВ "ПМК-19", посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 03 червня 2015 року -скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "ПМК-19" 18.02.2015 р. звернулося до ДПІ у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області із заявою про надання податкової консультації з наступного питання: Чи дійсно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині податку на нерухоме майно, нараховується та сплачується починаючи з 2016 року?
Відповідач 05.03.2015 р. за № 337/10/15-03-17-08 надав позивачу податкову консультацію, у якій з посиланням на Закон України № 71 від 28.12.2014 р. « Про внесення змін до Податкового кодексу України та відповідні статті Податкового кодексу України, які регулюють справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, роз'яснив про необхідність сплати у 2015 році юридичними особами даного податку за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів об'єктів.
Законом № 71 внесено зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, зокрема, розширено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки шляхом оподаткування нежитлової нерухомості, які набрали чинності з 01.01.2015 р.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71 органам місцевого самоврядування рекомендовано: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно Закону № 71 з 01.01.2015 р. викладено в новій редакції ст.ст.265, 266 Податкового кодексу України. Зокрема, пп.266.1.1п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Проаналізувавши вказані правові норми, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з наданою відповідачем податковою консультацією стосовно того, що ТОВ "ПМК-19", як юридична особа, у 2015 році повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Доводи позивача про невідповідність наданої ДПІ у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області податкової консультації вимогам ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України колегія суддів також вважає безпідставними, так як даною статтею визначено обмеження стосовно термінів прийняття Законів України та їх окремих положень, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету, в той час як внесені Законом № 71 зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, навпаки направлені на збільшення надходжень до бюджету і не пов'язані із збільшенням витрат бюджету.
Колегія суддів також не погоджується з твердженнями позивача, що надана відповідачем податкова консультація від 05.03.2015 р. № 337/10/15-03-17-08 суперечить вимогам пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, оскільки вказані вимоги щодо термінів введення змін до елементів податків та зборів визначені саме для законодавчого органу, яким не є відповідач.
Згідно п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тому відповідач при наданні податкової консультації зобов'язаний виходити саме з термінів сплати податку, встановлених законодавчим органом у відповідному Законі.
Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно зі статтею 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.
Відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 ПК України).
Отже, Податковий кодекс України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем запитання.
Враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків та економічному змісту податку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи, наведені апелянтом в скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення не встановлено.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС
України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової консультації - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: