Справа: № 826/8880/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
представника позивача Малієнко Т. О., представника відповідача Сурника В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа Україна" про стягнення заборгованості, -
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 390905,10 грн. та пені у сумі 10945,20 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач подав до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою та в порядку, встановленими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.
Згідно наданих звітів відповідач у 2014 році повинен був працевлаштувати 6 інвалідів, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників у 2014 році складала 157 особи, проте працевлаштував 1 особу.
Відповідно до звітів, розмір середньої річної заробітної плати на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа Україна" становить 78181, 02 грн.
Таким чином, оскільки у відповідача не було створено та працевлаштовано 5 робочих місць для інвалідів позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 390905,10 грн. Також на відповідача накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10 945, 20 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, починаючи з січня 2014 року, до Шевченківського районного центру зайнятості подавались відповідні звіти форми 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії), що наявні в матеріалах справи (а. с. 19 - 30).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Так з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомляв центр зайнятості про наявність в нього вакантних робочих місць та не заперечував проти зайняття вакантних посад працівниками, які мають інвалідність, що вбачається з п. 4 Р. ІІ звітності, в якому відповідачем зазначено категорію осіб, якій надається перевага при прийнятті на роботу: «інваліди».
В апеляційній скарзі, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що у всіх звітах форми 3-ПН відповідачем не заповнена інформація про характеристики вакансій та вимоги до претендентів, а також не вказано кількість вакансій, яку відповідач планував заповнити інвалідами.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що з наявних у матеріалах справи звітів не вбачається, що позивач планував зайняти вакансії особами, що мають інвалідність, у кількості менше 5 чоловік.
Крім того, посада продавця - консультанта є поширеною, а відсутність характеристики вакансії лише свідчить про відсутність особливостей, відмінних від звичайних характеристик роботи.
В свою чергу, всупереч твердженню позивача, опис умов праці у вказаних звітах наявний.
Так умовами праці є: 20 - годинний робочий тиждень, робота на постійній основі, оптимальні умови праці у приміщенні. Також звіти містять мінімальні вимоги до кандидатів на посади: певний освітній рівень, стаж роботи - 1 рік, володіння українською та російською мовами, наявність санітарної книжки.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про існування кандидатур, що були запропоновані відповідачу центром зайнятості, але відхилені відповідачем через невідповідність вимогам, що не були зазначені у формах 3-ПН.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача стосовно вчинення всіх залежних від нього дій щодо працевлаштування у 2014 році інвалідів у ході судового розгляду підтвердились.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки адміністративно-господарські санкції є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Факт вчинення правопорушення з боку відповідача спростовується матеріалами справи, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа Україна" про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст ухвали виготовлено 06.08.2015 р.)
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.