Справа: № 826/5132/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
05 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі Нечай Ю.О.
за участю:
позивачаОСОБА_5
представника позивачаОСОБА_6
представників третьої особиНевмержицької І.М., Черненко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, третя особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі,-
ОСОБА_5 звернувся з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, третя особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження Київського міського голови Кличка В.В. №89 «Про звільнення ОСОБА_5» від 25 лютого 2015 року; поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); стягнення з Київського міського голови Кличка В.В. на корить ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, третя особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що сукупність зібраних доказів підтверджує факт написання позивачем заяви про своє звільнення під примусом, внаслідок погроз здоров'ю і життю, а отже відсутність угоди сторін як підстави для звільнення, тому оскаржуване розпорядження про звільнення ОСОБА_5 не відповідає вимогам законності, добросовісності, розсудливості, без урахування усіх обставин появи заяви про звільнення.
В судове засідання з'явився позивач та його представник, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Також представники третьої особи до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що згідно розпорядження Київського міського голови від 08 вересня 2005 року №271 ОСОБА_5 був призначений на посаду начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Розпорядженням Київського міського голови Кличко В.В. від 25 лютого 2015 року №89 «Про звільнення ОСОБА_5» позивача звільнено з посади начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 лютого 2015 року згідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).
Позивач, вважаючи розпорядження Київського міського голови Кличко В.В. від 25 лютого 2015 року №89 «Про звільнення ОСОБА_5» протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку, що відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_5 із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, оскільки останнім було подано відповідну заяву, натомість доказів щодо протиправності дій відповідача при винесенні оскаржуваного розпорядження позивачем не надано.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.
Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.
Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, серед іншого, угода сторін.
При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Згідно п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначається на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2015 року ОСОБА_5 було подано заяву на ім'я Київського міського голови про звільнення його з посади начальника Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за угодою сторін.
Розпорядженням Київського міського голови Кличко В.В. від 25 лютого 2015 року №89 «Про звільнення ОСОБА_5» позивача звільнено з посади начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 лютого 2015 року згідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).
Згідно тверджень позивача, ним вказана заява була написана під тиском озброєних людей, які увірвалися 25 лютого 2015 року до будівлі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та, погрожуючи застосуванням заходів фізичного впливу, змусили його написати заяву про звільнення. Позивач після того, як озброєні люди покинули його кабінет, одразу поїхав до Київського міського голови з заявою про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін від 25 лютого 2015 року (вх. №К-2562), а потім звернувся з заявою про злочин до Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві (№5189).
Колегія суддів, досліджуючи заяву позивача про звільнення від 25 лютого 2015 року, дійшла до висновку, що в даній заяві невірно зазначено прізвище Київського міського голови та прізвище самого заявника - ОСОБА_5, та перед прізвищем останнього дописано слова «Начальник ГУОКС». Крім того, копії заяви позивача про звільнення від 25 лютого 2015 року, що надані Міністерством культури України та відповідачем відрізняються між собою, оскільки на заяві, наданій Міністерством культури України відсутня віза Київського міського голови Кличка В.В., що вказує на те, що документи, на звільнення оформленні з порушенням встановленої процедури.
ОСОБА_5 25 лютого 2015 року була написана заява про відкликання своєї згоди на звільнення, яку позивач подав до загального відділу Київської міської державної адміністрації, вхідний номер №К-2562 від 25 лютого 2015 року.
Крім того, позивачем було подано відповідну заяву до Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, про те, що 25 лютого 2015 року, приблизно о 09.00 год., невстановлена особа. по вул. Спаська, буд.12 в місті Києві погрожувала йому фізично розправою, на підставі якої 28 лютого 2015 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070001423 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 Кримінального кодексу України.
Постановою старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 27 березня 2015 року, якою кримінальне провадження №12015100070001423 закрито, у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у справі №758/5377/15-к скаргу ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження від 27 березня 2015 року задоволено, постанову старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27 березня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070001423 від 28 лютого 2015 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення - скасовано.
Також, 26 лютого 2015 року позивачем на ім'я Кличка В.В. було подано окрему заяву з поясненнями обставин, за яких була написана заява про звільнення ОСОБА_5 від 25 лютого 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що заява про звільнення ОСОБА_5 від 25 лютого 2015 року не зареєстрована в Київській міській державній адміністрації, а також невстановлений спосіб її отримання апаратом Київської міської державної адміністрації, натомість відповідно до Порядку роботи з документами в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний інформаційний простір територіальної громади міста Києва» у виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних адміністраціях, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 грудня 2012 року №2368, кожен документ реєструється в ІТС ЄІПК з обов'язковим заповненням реєстраційної картки, однак заява від ОСОБА_5 не проходила систему електронного документообігу.
Звільнення позивача з посади 25 лютого 2015 року погоджено з Міністерством культури України, що підтверджується листом №161/8/15-15, однак з картки реєстрації вхідного документа щодо дати отримання листа від Міністерства культури України про погодження на звільнення ОСОБА_5, у розділі «Виконавці» вказано, що ОСОБА_10 отримала лист погодження 26 лютого 2015 року о 17:09 год., тобто в кінці наступного робочого дня після проведеного звільнення.
Колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку, працівник фіксує свою згоду шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення з наказом.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення, також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін).
З матеріалів справи вбачається, що у своїй заяві від 25 лютого 2015 року про звільнення, ОСОБА_5 не було вказано дати, з якої його повинні були звільнити згідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін), жодних доказів щодо прагнення позивача бути звільненим саме 25 лютого 2015 року не надано, що вказує на відсутність згоди сторін щодо строку припинення трудового договору, натомість позивачем було вчинено усі можливі дії, такі як звернення до Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, написання заяви про відкликання заяви про звільнення, що вказували на небажання позивача бути звільненим із займаної посади.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що розпорядження Київського міського голови Кличко В.В. від 25 лютого 2015 року №89 «Про звільнення ОСОБА_5», яким позивача звільнено з посади начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 лютого 2015 року згідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) не відповідає вимогам законності, прийняте без урахування усіх обставин появи заяви про звільнення, а також без урахування дій, вчинених позивачем на спростування поданої заяви про звільнення від 25 лютого 2015 року, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При цьому в розумінні ст.235 КЗпП України вимушеним прогулом є час з дня незаконного звільнення працівника (переведення на іншу роботу (посаду)) до дня ухвалення судом рішення про поновлення працівника на попередній роботі (посаді).
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Розділом II Постанови №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Враховуючи положення ст.235 КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне поновити позивача на посаді та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, третя особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Київського міського голови Кличка В.В. № 89 " Про звільнення ОСОБА_5" від 25.02.2015 року.
Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ).
Стягнути з Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддіА.Б. Парінов
О.О. Беспалов
Повний текст ухвали виготовлено 05 серпня 2015 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.