Справа: № 826/6403/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
05 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання протиправним та касування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві №19490334 від 20 лютого 2015 року №19490334 від 20 лютого 2015 року про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації;
зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
- запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1;
- запис про перенесення з інформаційної системи - реєстрової книги №551-210 Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна запису за реєстровим номером 45432 про право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року позовні вимоги - задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації №19490334 від 20 лютого 2015 року;
в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Позивач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2009 року племінником позивача - ОСОБА_5 був складений заповіт на користь ОСОБА_4, який був посвідчений головним лікарем Ківерцівської районної центральної лікарні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - племінник позивача - помер.
У 2013 році ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зобов'язання повернути кошти.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково: встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 є рідним дядьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5; визнано недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4; скасовано Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, видане 09 вересня 2010 року за №4-1833.
17 лютого 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бродюк І.Ю. від 20 лютого 2015 року відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером РНОКПП НОМЕР_1 на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Підстава відмови: «у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження».
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно зі ст.. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року, яким визнано заповіт недійсним, скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Як вбачається з резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року по справі № 2-4888/11, судом визнано недійсним заповіт, державна реєстрація права власності за ОСОБА_4 - не скасована.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року не є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації, відповідно до п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5.
Проте, відповідно до п. 94 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868, під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача №19490334 від 20 лютого 2015 року, позивачу відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації у зв'язку з відсутністю у Державному реєстрі прав відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно (а.с.9).
Відповідно до пункту 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 21 жовнтя 2010 року № П-278/10, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1; запис про перенесення з інформаційної системи - реєстрової книги №551-210 Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна запису за реєстровим номером 45432 про право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації № 19490334 від 20 лютого 2015 року на основі неправомірності підстави: «у Державному реєстрі відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження».
Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 05.08.2015 р.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.