Справа: № 826/11958/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-Партнер» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-Партнер» до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-Партнер» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №ІІІ-004/2015 від 19 березня 2015 року щодо відмови у задоволенні скарги та залишення без змін рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 17.06.14 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2015 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, пояснення представника Відповідача, який також підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2015 року Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення №ІІІ-004/2015, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 17 червня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Відповідача, Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України, вказав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, з огляду на те, що позивач не є особою, що проходить публічну службу, чи має намір проходити таку службу, а Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, то справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
За змістом пунктів 2-3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Так, згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно ст.44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що діяльність органів адвокатського самоврядування спрямована на забезпечення діяльності адвокатів у сфері реалізації важливого публічного інтересу - захисту від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
До владних управлінських функцій відноситься, зокрема, дії у сфері регулювання публічно-правових відносин та здійснення контролю.
Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Відповідно ч.1 ст.52 Закону, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Пунктом 3.3. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 року передбачено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія є юридичною особою, створюється та діє з метою реалізації публічно-правових функцій з відбору, атестування осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та як дисциплінарний орган в системі самоврядування адвокатури України.
За відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зареєстрована як юридична особа, інституційний сектор економіки - центральні органи державного управління.
В Методичних роз'ясненнях щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ, затверджених рішення Ради суддів адміністративних судів України від 26.11.2010 року №93, зазначено, що категорія «спори у сфері адвокатури» (рядок 11.3 Класифікатора) охоплює, зокрема, спори з приводу: видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; припинення адвокатської діяльності за рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Вищевикладене однозначно підтверджує публічно-правовий характер даного спору, а тому, дана категорія справ підпадає під юрисдикцію саме адміністративних судів.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у спірних правовідносинах в розумінні КАС України є іншими суб'єктами при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, а спір з Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури є публічно-правовим.
Так, Вищий адміністративний суд ухвалами від 16.04.2015 року №К/800/16978/15, від 20.07.2015 року №К/800/24929/15, відкрив касаційне провадження за скаргами Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури,що підтверджує позицію Вищого адміністративного суду, що спори з Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури є публічно-правовими.
В листі Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 року №1278/12/13-13 зазначено, що оскільки функції з метою реалізації яких діють органи адвокатського самоврядування, визначені ст.46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є публічно-правовими, то справи, пов'язані з виконанням цих функцій, належить вирішувати за правилами адміністративного судочинства.
З наведених підстав вбачається, що спори з Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури носять публічно-правовий характер, а тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності закриття провадження у справі.
Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
За п.4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду адміністративного позову скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 199, 204, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-Партнер» задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 05 серпня 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.