Справа: № 753/7916/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Цимбал І.К.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
30 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Дроздовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», визнати його таким, що має право на отримання пенсії державного службовця відповідно до вимог ст.ст. 31, 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язати призначити пенсію за віком відповідно до вказаного Закону з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, тобто з 27 березня 2015 року.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано вимоги ч. 5 ст. 31 Закону України «Про державну службу».
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Листом від 08 квітня 2015 року № 203/К-160 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення зазначеного виду пенсії.
Не погоджуючись із зазначеним висновком Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні передумови, визначені ст. 37 Закону України «Про державну службу» для призначення пенсії як державному службовцю.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 04 жовтня 1991 року він був прийнятий на роботу до Фонду державного майна України на посаду начальника Головного управління по контролю за ефективністю використання державного майна. Із 03 серпня 1993 року ОСОБА_2 працював на посаді заступника голови Фонду державного майна України. Указом Президента України від 17 жовтня 1995 року № 964/95 було прийнято відставку позивача.
У відповідності до ч.ч. 1-3 Закону України «Про державну службу» відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою. Підставами для відставки є: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі; примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.
Положеннями ч. 5 ст. 31 вказаного Закону передбачено, що при досягненні державним службовцем, який перебуває у відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.
Таким чином, у ст. 31 Закону України «Про державну службу» закріплено право особи, яка перебуває у відставці, на призначення пенсії як державному службовцю після досягнення відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Зазначена норма права встановлює, що обов'язковою передумовою для набуття права на одержання пенсії державних службовців є не лише досягнення відповідного віку, а й наявність спеціального стажу.
Так, право на призначення пенсії державного службовця надається:
- за наявності стажу державної служби не менш як 10 років;
- за наявності стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, не менш як 20 років.
Згідно трудової книжки, стаж державної служби позивача у Фонді державного майна України складає менше 10 років, а саме: з 04 жовтня 1991 року по 17 жовтня 1995 року.
Разом з тим, відповідно до довідки ДП Завод «Арсенал» від 15 січня 2009 року № 37/1 у період з 30 березня 1979 року по 03 жовтня 1991 року ОСОБА_2 займався науково-дослідною, дослідно-конструкторською та науково-організаційною роботою за основними науково-технічними напрямками діяльності ВО «Завод Арсенал». Для відділу № 39, в якому працював позивач, науково-технічна діяльність була основною і становила понад 70 відсотків загального річного обсягу робіт.
Період роботи ОСОБА_2 на ДП Завод «Арсенал» з 30 березня 1979 року по 03 жовтня 1991 року належить до стажу наукової роботи, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (у якому позивач перебував на обліку до лютого 2012 року) від 31 серпня 2010 року № 7926/06, який був адресований Головного управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.
Положеннями ч. 27 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначається Порядком обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою КМ України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок).
У відповідності до п. 3 Порядку до стажу державної служби включається стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257, незалежно від наявності перерв у роботі.
Згідно вказаного Переліку посади, зокрема, заступника головного технолога та начальника лабораторії (відділу) на підприємстві, установі, організації, не зазначених в пунктах 1-3 переліку, належать до посад, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Як вбачається з довідки ДП Завод «Арсенал» від 15 січня 2009 року № 37/1 у період з 30 березня 1979 року по 31 травня 1988 року ОСОБА_2 працював начальником технологічної лабораторії оптико-фізичних вимірів відділу 39, начальником лабораторії оптико-фізичних вимірів відділу 39, начальником відділу технологічної підготовки та впровадження нової техніки (відділ 39), а з 01 червня 1988 року по 03 жовтня 1991 року - на посаді начальника технологічного відділу - заступником головного технолога ВО «Завод Арсенал».
Таким чином, період роботи ОСОБА_2 з 30 березня 1979 року по 03 жовтня 1991 року зараховується не лише до наукового стажу, а й до стажу державної служби.
За таких обставин, стаж державної служби позивача складає понад 16 років (з 30 березня 1979 року по 17 жовтня 1995 року). Відповідно, ОСОБА_2 має стаж, необхідний для призначення пенсії державного службовця.
Як раніше зазначалося, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» надає право на одержання пенсії державних службовців лише тим особам, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, та які на час досягнення необхідного віку працювали на посадах державних службовців.
На час досягнення пенсійного віку позивач працював на посадах, які не відносяться до посад державних службовців.
Разом з тим, державна служба ОСОБА_2 була припинена у спеціальний спосіб - шляхом прийняття відставки.
Положеннями ч. 5 ст. 31 Закону України «Про державну службу» передбачено, що при досягненні державним службовцем, який перебуває у відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.
Зазначена норма права вказує на те, що державний службовець, який перебуває у відставці, має право на призначення пенсії, передбаченої ст. 37 Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва безпідставно повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії державного службовця.
У відповідності до п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Із листа Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва від 08 квітня 2015 року № 203/К-160 вбачається, що заява ОСОБА_2 про призначення пенсії державного службовця була розглянута як звернення громадянина. Рішення, передбачене п. 4.3 Порядку, за результатами розгляду зазначеної заяви позивача - не приймалося.
Крім того, вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_2, згідно п.п. 1.1 Порядку, належить до повноважень управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі за місцем його проживання (реєстрації).
У зв'язку з цим підстави для визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», визнанні його таким, що має право на отримання пенсії державного службовця відповідно до вимог ст.ст. 31, 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до вказаного Закону з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, тобто з 27 березня 2015 року - відсутні.
Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 11 КАС України, саме по собі невірне визначення способу захисту порушеного права не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, адже суд може вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та захистити порушене право позивача шляхом визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо повідомлення ОСОБА_2 у листі від 08 квітня 2015 року № 203/К-160 про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії державного службовця.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 23 червня 2015 року, та є підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано неналежну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо повідомлення ОСОБА_2 про відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» листом від 08 квітня 2015 року № 203/К-160.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С