Справа: № 742/2195/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рябота В.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
05 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_3 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника із застосуванням середньої заробітної плати за роки, що передують призначенню пенсії,
У червні 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:
визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо призначення з 05 березня 2015 року ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік в сумі 1197,91 грн.;
зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області призначити ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст.. 36-38, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2011-2013 роки - з 06 грудня 2014 року та виплачувати її в подальшому.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити. Позивач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати із прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги - задовольнити частково.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, позивач перебуває на обліку у відповідача з 02 жовтня 1997 року та отримує пенсію за вислугу років.
18 листопада 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, яку останній отримав 06 грудня 2014 року.
Листом №183/10/с-з від 12 грудня 2014 року відповідач повідомив позивача, що до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника не додано документ, який підтверджує факт перебування позивача на утриманні у годувальника.
26 лютого 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області встановлено факт перебування позивача на утриманні у її померлого чоловіка. Зазначене рішення суду набрало законної сили 09 березня 2015 року, що сторонами не заперечується.
05 березня 2015 року позивач подала до управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області документи, необхідні для призначення пенсії по втраті годувальника (в тому числі рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого годувальника).
Як вбачається з Листа УПФУ в м. Прилуках та Прилуцькому районі №37/10/с-з від 20 березня 2015 року, з 05 березня 2015 року позивача було переведено на пенсію по втраті годувальника, роз'яснено про зменшення розміру пенсії.
Не погоджуючись з таким вирішенням порушених питань, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно здійснено переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2014 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії по втраті годувальника, а не про переведення на інший вид пенсії.
Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена норма поширюється на правовідносини щодо призначення пенсії, а не переведення на пенсію іншого виду.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надіслано позивачу лист №183/10/с-3 від 12 грудня 2014 року у якому зазначено, що позивачу необхідно надати документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника, обчислено пенсію станом на 01 грудня 2014 року (а.с.16).
05 березня 2015 року позивач подала до управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області необхідні документи (в тому числі рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого годувальника). Зазначене рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2015 року набрало законної сили 09 березня 2015 року.
05 березня 2015 року позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника, роз'яснено про зменшення розміру пенсії.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент переведення позивача на пенсію по втраті годувальника, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2015 року, який встановлено факт перебування позивача на утриманні померлого годувальника - не набрало законної сили, а тому не могло враховуватись відповідачем.
Таким чином, дії відповідача щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовними вимогами про: визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо призначення з 05 березня 2015 року ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік в сумі 1197,91 грн.; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області призначити ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст.. 36-38, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2011-2013 роки - з 06 грудня 2014 року та виплати її в подальшому.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абз. 2 п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на різні види пенсій одночасно, а тому повинен бути призначений один із цих видів пенсії за її вибором.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, а відповідачем було здійснено переведення на інший вид пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з ч.2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, задовольнити позовні вимоги - частково, визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Тому, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника (разом з доданими до неї документами) від 18 листопада 2014 року та від 05 березня 2015 року.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Статтею 202 КАС України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року - підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 05 березня 2015 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області розглянути заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника (разом з доданими до неї документами) від 18 листопада 2014 року та від 05 березня 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 05.08.2015 р.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.