Справа: № 826/16481/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Чаку Є.В.
Коротких А.Ю.
При секретарі: Ковтун І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату суми за час вимушеного прогулу, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату суми за час вимушеного прогулу - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасаванои наказ МВС України № 879 від 11 серпня 2014 року в частині притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади слідчого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області.
Зобов'язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за період з 11 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року.
Стягнуто з Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 26 серпня 2014 року по 26 лютого 2015 року) у розмірі 22 098,39 грн. (двадцять дві тисячі дев'яносто вісім гривень 39 коп.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач скаргу Міністерство внутрішніх справ України звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №303 о/с від 03 серпня 2012 року лейтенанта міліції ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4, після укладення шлюбу ОСОБА_4, нині ОСОБА_4) з 21 липня 2012 року призначено слідчим відділення розслідування загальнокримінальних злочинів слідчого відділу Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району).
Відповідно до п. 39 наказу Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАЇ ГУМУС України в Донецькій області» за скоєння злочину, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч.3 статті 3, ч. 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, лейтенанта міліції ОСОБА_5, слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року лейтенанта міліції ОСОБА_5 (ОСОБА_4), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
У зв'язку з постійним надходженням до МВС України інформації про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників Артемівського MB ГУМВС України в Донецькій області до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, на виконання листа МВС України від 29 травня 2014 року № 10384/46 "Про вжиття заходів реагування до порушників службової дисципліни" було проведено службову перевірку вказаних фактів.
За результатами проведеної перевірки було затверджено висновок від 11 серпня 2014 року, у резолютивній частині якого уповноважена комісія, яка проводила перевірку, запропонувала звільнити окремих працівників Артемівського MB за скоєння вчинків, які дискредитують звання осіб рядового і начальницького складу.
Судом встановлено, що на виконання вказаного висновку було видано наказ МВС України від 11 серпня 2014 року № 879, яким і було прийнято рішення про звільнення позивача за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, що виразилося у порушенні статті 65 Конституції України, ч. 3 статті 3, ч. 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Даний наказ було реалізовано наказом МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 «По особовому складу», яким останню звільнено з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) у запас за п. 66 Положення.
В матеріалах справи міститься висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМУС України в Донецькій області, затверджений Міністром внутрішніх справ України, посилаючись на який відповідач зазначає, що, зокрема, ОСОБА_5 (ОСОБА_4) активно співпрацювала з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що МВС України не довело під час слухання справи активну співпрацю позивача з ополченцями ДНР, надавання їм допомоги, в тому числі і службової інформації, відомостей щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі, про які зазначено у висновку службової перевірки, а тому скасувало накази МВС України як незаконно видані, у зв'язку з чим поновило її в порушених правах.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У відповідності до змісту статті 18 Закону України «Про міліцію» вбачається, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення) це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Пунктом 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
За приписами ч. 3 статті 3 Закону України «Про міліцію», у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ». Види дисциплінарних стягнень передбачені ст. 12 Статуту.
Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.
Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу вважається доведеним (а саме: чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, якщо вони набрали законної сили.
Обґрунтовуючи підстави для прийняття оскаржуваних наказів, представник відповідача послався на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 11 серпня 2014 року, затверджений Міністром внутрішніх справ України 11 серпня 2014 року.
Висновком службового розслідування встановлено, що слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського МВ лейтенант міліції ОСОБА_6, у порушення своїх функціональних обов'язків, активно співпрацювала з ополченцями ДНР, надавала їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадін, які мешкають в м. Артемівськ.
Колегія суддів вважає хибними такі відомості, адже як вбачається з матеріалів справи, комісію з проведення службового розслідування було створено згідно з наказом від 11 серпня 2014 року №807 та цією ж датою був складений Висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ відповідача №879.
Відповідачем не надано суду належних доказів (обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили), які б слугували підставою для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення.
Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня - не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
У матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем трудової дисципліни під час роботи в органах МВС, що могло би слугувати підставою для застосування заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справи про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування, визначені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 1991 року №552, а саме: не ознайомив позивача з рішенням про початок службового розслідування та його висновком.
З урахуванням встановлених обставин, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.
Згідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського МВ лейтенант міліції, із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.
З твердженням суду першої інстанції про те, що позивача незаконно було звільнено наказом МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с, за підписом міністра внутрішніх справ України ОСОБА_7, оскільки 30 червня 2011 року № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, а Переліком № 2 Додатку до вищезазначеного наказу визначено посади керівного складу МВС України, з яких звільняються наказами міністра, серед яких посада позивача відсутня, суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Наказ по своїй суті є розпорядчим документом, що видається керівником установи, а тому підписання спірного наказу щодо звільнення позивачки найвищою посадовою особою МВС України - міністром, тобто керівником МВС України, не суперечить жодному нормативно-правовому акту, а навпаки, є законно обґрунтованим.
Проте, слід зазначити, що таке посилання суду хоч і зроблено з порушенням норм матеріального права, однак не впливає на вирішення даного спору по суті, а тому просто не приймається до уваги апеляційним судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.