Справа: № 2а-838/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Іменем України
"03" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий - суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з ОСОБА_2
представник позивача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.03.2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» до державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії -
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплачених сум податкових зобов'язань за платіжними дорученнями №114 від 30.12.2010 року та №118 від 30.12.2010 року в рахунок погашення податкового боргу та пені; зобов'язати відповідача внести зміни до карток особових рахунків платника податків -Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу та газового конденсату ДК «Укргазвидобування»шляхом відображення платежів, сплачених за платіжними дорученнями №114 та №118 від 30.12.2010 року, відповідно до їхнього призначення, визначеного цими платіжними дорученнями.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.03.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що судом першої інстанції зведено нанівець загальні принципи податкового законодавства, та просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на час виникнення спірних відносин) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30.12.2010 року Державною податковою адміністрацією України було прийняте рішенням №97 про розстрочення податкових зобов'язань, зокрема позивачу було розстрочене податкове зобов'язання по сплаті «Акцизного збору за бензин та дизпаливо»на суму 43 706 762,00 грн., з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року.
На виконання вищевказаного рішення ДПА України між відповідачем та позивачем, із дотриманням положень Закону, 30.11.2010 р. було укладено договір про розстрочення податкових зобов'язань № 63 (надалі -Договір). Згідно Договору відповідач надав позивачу розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 43 706 762 грн. під проценти терміном з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року. За графіком погашення розстроченого зобов'язання позивач мав сплатити 30.12.2010 року суму в розмірі 18 394 889,50 грн. акцизного збору за бензин для автомобільних двигунів та 3 458 491,5 грн. акцизного збору за дизпаливо.
30.12.2010 року платіжним дорученням №118 позивач сплатив грошових коштів в сумі 3 458 491,50 грн. із призначенням платежу «Акцизний збір за інші нафтопродукти за жовтень 2010 року за Договором №63 від 30.11.2010 року», та платіжним дорученням №114 на суму 18 394 889,50 грн., із призначення платежу «Акцизний збір за бензин за жовтень 2010 року за Договором №63 від 30.11.2010 року»
Сплачені позивачем суми розстроченого податкового зобов'язання відповідач розподілив на погашення податкового боргу та пені, про що позивачеві направлено повідомлення №120011013562498 від 31.12.2010 року та №120011013562501 від 31.12.2010 року.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що дії відповідача по перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181-ІІІ.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як встановлено судом на підставі досліджених в судовому процесі платіжних доручень, позивач визначив призначення платежу зі сплати акцизного збору за бензин та дизпаливо з вказівкою на період, за який здійснюється плата. В судовому процесі знайшли підтвердження доводи позивача, що податкові зобов'язання сплачувались відповідно до умов та строків, встановлених договором про розстрочення податкових зобов'язань.
Розстрочення податкових зобов'язань, згідно визначення, наведеного в п.п.14.1.1 п.14.1 ст.14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.
Посилання податкового органу на положення п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 вказаного Закону, що встановлює право податкового органу самостійно здійснювати розподіл сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму погашеного податкового боргу (його частини) в разі якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції) є неправомірним , оскільки регулює порядок сплати пені. В той час, як згідно приписів ст..14 Закону та договору про розстрочення платежу ( податкового кредиту) позивач зобов'язаний одночасно з погашення розстроченого зобов'язання сплачувати проценти, що не є тотожними поняттями.
Судом першої інстанції правильно встановлено відсутність у податкового органу повноважень та законних підстав для зміни цільового призначення коштів, визначене платником податку у платіжному документі, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таку ж правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії висловлено Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові №09/223 від 01.12.09р. про спір між тими ж сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, та підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.03.2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ОСОБА_4ОСОБА_1
суддя Я.С.Мамчур
суддя О.О.Шостак