03 серпня 2015 рокусправа № 2а-175/4289/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
позивача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 р.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетроської області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати призначити та виплатити ОСОБА_1, як особі, що стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-XІІ за 2013 та 2014 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачу ОСОБА_1 відповідачем здійснено нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, тому нема правових підстав здійснювати перерахунок зазначеної допомоги згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2013 та за 2014 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що посилання відповідача на постанову КМУ від 12.07.2005 року № 562, як на норму що є основною при визначенні розміру виплати щорічної допомоги на оздоровлення, є безпідставною. В уточненій апеляційній скарзі також зазначив, що Кабінетом Міністрів України в 2013, 2014 роках нормативні акти з приводу встановлення розмірів, визначених в ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не приймалися. Тому нарахування щорічної допомоги на оздоровлення слід здійснювати у відповідності до розмірів, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заперечень на апеляційну скаргу не надано.
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладенні в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області, віднесений до першої категорії осіб, (ІІІ групи) які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 6).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-XІІ.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 06.06.1996) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При цьому, згідно, ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” надано право Кабінету Міністрів України у 2014 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № З-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Ураховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Проте, в 2013-2014 роках нормативні акти Кабінетом Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не приймалися.
Отже, колегія суддів зазначає, що у 2013-2014 роках нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинні здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції закону від 06.06.1996 - чотири мінімальні заробітні плати).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно матеріалів справи позивач з вернувся до суду 07.10.2014 року, при цьому вимоги позовної заяви стосуються не лише 2014 року, а й 2013 року; заява про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалася; поважність пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначалась.
Судом першої інстанції ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду не постановлялася.
Отже, суд першої інстанції не врахував норми процесуального закону (ст. 99, 100 КАС України) та не застосував строки звернення до адміністративного суду, не залишив без розгляду частину вимог позивача, що знаходяться за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
У зв'язку з вищевказаним, суд апеляційної інстанції, усуваючи порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді даної справи, вважає за необхідне частину позовних вимог залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а саме, позовні вимоги, що знаходяться за межами шестимісячного строку звернення до суду та стосуються 2013 року.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позов слід задовольнити частково, задовольнивши вимоги позивача за 2014 рік, та частину позовних вимог які знаходяться за межами 6-ти місячного строку звернення до суду, залишити без розгляду.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області, щодо ненарахування та виплати на користь ОСОБА_1 як особі, що стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2014 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району Дніпропетровської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як особі, що стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2014 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги за 2013 рік залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна