28 травня 2015 року
справа № П/811/3536/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року по справі № П/811/3536/14 за адміністративним позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» про стягнення податкового боргу, -
Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу у розмірі 87453.69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за Відповідачем рахується податковий борг у розмірі 87453.69 грн., який в добровільному порядку сплачений не був, що свідчить про необхідність його стягнення у судовому порядку.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року адміністративний позов було задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь державного бюджету в особі Відповідача кошти з рахунків у банках на суму податкового боргу в розмірі 87453.69 грн.
Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підприємство повністю сплатило податковий борг згідно податкових вимог за 2001 рік до введення в дію Податкового кодексу України. Крім того, в порушення вимог ст. ст. 59,95 Податкового кодексу України до підприємства не направлялась нова податкова вимога.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» зареєстроване 04.01.1927 року як юридична особа та перебуває на обліку у Кіровоградській ОДПІ як платник податків в тому числі земельного податку та збору за спеціальне використання води.
Так, 20.02.2014 року Відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю від №9008785916 у якій ним самостійно було обчислено річну суму податку у розмірі 349603.08 грн., з розбивкою її на частки за місяцями у розмірі 87400.77 грн.
Але, у строки встановлені Податковим кодексом України, грошове зобов'язання з плати за землю за червень - серпень 2014 року сплачені не були, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 87400.77 грн.
Крім того, Відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію зі збору за спеціальне використання води від 21.07.2014 року №9041917599 за півріччя 2014 року, у якій було нараховано суму збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у розмірі 52.92 грн.
Однак, сума податкового зобов'язання за спеціальне використання води Відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.
Згідно карток облікових рахунків платника податків, які ведуться Позивачем, станом на час звернення до суду, у відповідача існує податковий борг зі сплати за землю у загальному розмірі 87400.77 грн. та зі збору за спеціальне використання води у розмірі 52.92 грн., які в добровільному порядку сплачені не були, що на думку Позивача свідчить про можливість їх примусового стягнення.
Правомірність стягнення податкового боргу у розмірі 87453.69 грн. є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 49.18. ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. сплата якого здійснюється протягом протягом 10 днів, що настають після граничного строку її сплати.
Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до ст. 328 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем подавались до податкового органу податкові декларації з плати за землю №9008785916 від 20.02.2014 року, відповідно до якої за червень - серпень 2014 року сума в розмірі 87400.77 грн. сплачена не була.
Також, Відповідачем була подана податкова декларація зі збору за спеціальне використання води від 21.07.2014 року №9041917599, відповідно до якої сума грошового зобов'язання у розмірі 52.92 грн. сплачена не була.
З вищенаведеного вбачається, що несплачені суми узгоджених грошових зобов'язань складаються з податкових зобов'язань, визначених податковими деклараціями з плати за землю та зі збору за спеціальне використання води.
Так, пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України визначено, що разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, якщо платник, не сплатив узгодженні податкові зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання, яка має бути сплачена боржником протягом 60 днів, з дня її отримання. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було сформовано та направлено на адресу Відповідача податкові вимоги №1/61 від 11.10.2001 року та друга податкова вимога №2/1058 від 14.12.2001 року.
Зазначені податкові відкликані не були, оскільки від моменту їх надіслання і до моменту звернення з позовом до суду про стягнення податкового боргу, податкова заборгованість у повному обсязі Відповідачем сплачена не була, у зв'язку з виникненням нового податкового боргу.
Зазначена обставина, за приписами ст.59 Податкового кодексу України, свідчить про відсутність необхідності для повторного направлення податкової вимоги.
Отже, відповідачем була дотримана процедура формування та надіслання податкової вимоги на сплату податкового боргу.
Проте, сума заборгованості за зазначеними податковими вимогами сплачена не була, що свідчить про можливість стягнення податкового боргу у примусовому порядку.
В свою чергу, доводи Відповідача про списання податкового боргу у грудні 2012 року, які на його думку свідчать про наявність у податкового органу обов'язку по направленню нової податкової вимоги, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим за наступних обставин.
Законом України від 02.10.12 №5414-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу" внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 2-2, згідно якого підлягає списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовими рішеннями та реструктуризований) станом на 1 липня 2012 року, не сплачений станом на дату набрання чинності цим Законом, платників податків - підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу), перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку з порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку". Контролюючі органи в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, здійснюють списання зазначених сум протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2013 року Кіровоградською ОДПІ було прийнято рішення про списання податкового боргу Відповідача, який виник станом на 01.07.2012 року і не сплачений станом на 31.10.2012 року в сумі 2111391.73 грн., в тому числі по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 1572704.29 грн.
Однак, податкове зобов'язання по земельному податку за червень 2012 року в сумі 9133.59 грн. не підлягало списанню, оскільки терміном його нарахування було 30.07.2012 року.
Отже, списання податкового боргу Відповідача не призвело до його повного погашення з усіх видів зборів у зв'язку з продовженням його накопичення після 01.07.2012 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» у розмірі 87453.69 грн.
З огляду на викладене, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року по справі № П/811/3536/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко