ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2010 р. Справа № 2a-3187/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Чуприни О.В.
за участю секретаря Семанюк М.П.
представника позивача: територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області -не з'явився
відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановами за № 092972 від 09.03.2010 року, за № 094518 від 23.03.2010 року, за № 094692 від 13.05.2010 року в розмірі 1530,00 грн., -
10.09.2010 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (надалі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення фінансових санкцій за постановами за № 092972 від 09.03.2010 року, за № 094518 від 23.03.2010 року, за № 094692 від 13.05.2010 року в розмірі 1 530,00 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 24.02.2010 року, 09.03.2010 року та 29.04.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''допущені відповідачем, а саме: експлуатація легкового автомобіля з державним номерним знаком АТ 6529 АІ, облаштованого як таксі без ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в актах за № 177893 від 24.02.2010 року, за № 177914 від 09.03.2010 року та за № 170880 від 29.04.2010 року. За наслідками розгляду вказаних актів, 09.03.2010 року, 23.03.2010 року та 13.05.2010 року позивачем винесено постанови за №№ 092972, 094518, 094692 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 530,00 грн. за вчинені правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1 530,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглядати без його участі.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові відправлення із повістками поверталися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання”. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.10.2010 року місце проживання відповідача значиться: вул. В. Івасюка, 50/25, м. Івано-Франківськ, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 86, 89). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям -за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Крім того, судом в порядку статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено виклик відповідача у судове засідання через засоби масової інформації за останнім відомим місцем його проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомив, письмове заперечення проти позову не подав. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлялося про розгляд справи, судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 18.02.2004 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як фізична особа-підприємець.
24.02.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 177893 факт експлуатації відповідачем легкового автомобіля (державний номерний знак НОМЕР_1), облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Враховуючи допущені порушення позивачем винесено постанову за № 092972 від 09.03.2010 року, якою застосовано фінансові санкції в розмірі 510,00 грн.
09.03.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 177914 факт експлуатації відповідачем вказаного вище легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Враховуючи допущені порушення позивачем винесено постанову за № 094518 від 23.03.2010 року, якою застосовано фінансові санкції в розмірі 510,00 грн.
29.04.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області повторно виявлено та задокументовано в акті за № 170880 факт експлуатації відповідачем власного легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Враховуючи допущені порушення позивачем винесено постанову за № 094692 від 13.05.2010 року, якою застосовано фінансові санкції в розмірі 510,00 грн.
Відповідачем у передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1 530,00 грн. добровільно не сплачена.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт''.
Статтею 6 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року “Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті” визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Статтею 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''визначено перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є:
для автомобільного перевізника -ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі -посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інший документи передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Абзац 2 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є спеціальною нормою, якою встановлено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки встановлюється штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України визначено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанови позивача, в порядку передбаченому пунктом 32 ''Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті'', до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (вул. Івасюка, 50/25, м. Івано-Франківськ, 76000) фінансових санкцій в розмірі 1 530,00 грн. за постановами про застосування фінансових санкцій за № 092972 від 09.03.2010 року, за № 094518 від 23.03.2010 року, за № 094692 від 13.05.2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО -836014, код одержувача -20568100, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, фінансові санкції в розмірі 1 530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень 00 копійок за постановами за № 092972 від 09.03.2010 року, за № 094518 від 23.03.2010 року, за № 094692 від 13.05.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Чуприна
Постанова в повному обсязі складена 10.11.2010 року.