ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2015 року № 826/13644/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, укладеного між ТОВ «Ленстер Компані» та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві;
- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит.
- вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит - 26 червня 2015 року в 15:18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/13644/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 липня 2015 року.
У судове засідання 22 липня 2015 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» (код ЄДРПОУ 39551711) зареєстровано як юридична особа.
На підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві договору про визнання електронних документів, 26 червня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року.
Проте, у прийнятті податкової декларації відмовлено у зв'язку з виявленням помилок: не укладено Договір про визнання електронної звітності.
Позивач не погоджується із такими доводами контролюючого органу, у зв'язку із чим звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.
Матеріали справи свідчать, що між Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та ТОВ «Ленстер Компані» 20 лютого 2015 року укладено договір № 200220152 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання електронних податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» було зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 3 та відповідно перебувало на податкову обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві.
Як встановлено, податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит, подану в електронному вигляді, е прийнято у зв'язку з розірванням Договору № 200220152 про визнання електронних документів.
Із заперечень відповідача вбачається, що підставою для розірвання договору № 200220152 про визнання електронних документів стало відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. На підтвердження чого надано копії наступних документів: рішення про направлення державному реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 травня 2015 року, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 лютого 2015 року № 329/9/26-57-11-01-18, довідка про встановлення місцезнаходження юридичної особи.
Доказів повідомлення позивача про розірвання договору про визнання електронних документі, контролюючим органом контролюючим органом не надано.
Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів № 200220152 від 20 лютого 2015 року виник у сфері оподаткування з приводу реалізації органом податкової служби своїх владних повноважень, тобто є адміністративним договором; водночас адміністративний договір заснований на загальних нормах зобов'язального права, що врегульовані Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.
Обставини справи свідчать, що договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем в односторонньому порядку, відповідно, в даному випадку слід керуватись нормами договору про можливість його розірвання.
Так, відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.
Виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.
Судом встановлено, що за рішенням загальних зборів учасників товариства від 09 червня 2015 року (копія протоколу зборів містяться в матеріалах справи), змінено адресу реєстрації на: м. Київ, Шевченківській район, вул. Дегтярівська, 48, оф. 412. В органах державної реєстрації відповідні зміни обліковано (відповідний витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб міститься в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від14 травня 2014 р. за N 503/25280 (далі по тексту - Порядок № 1588) у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:
- у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;
- до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Аналіз вищезазначених приписів свідчить, що змінивши місцезнаходження, позивач протягом звітного року продовжує звітувати в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням, тобто в даному випадку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС міста Києва.
Відтак, зміненим місце реєстрації позивача буде вважатись з наступного звітного року, тобто з 2016 року.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Ленстер Компані» не надало нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінило місце реєстрації у поточному звітному році, тобто не надав доказів існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.
Неприйнятими є також доводи відповідача про вжиття заходів, передбачені пунктом 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588.
Так, відповідно до пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.
Дійсно, в матеріалах справи міститься копії рішення про направлення державному реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 травня 2015 року, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 лютого 2015 року № 329/9/26-57-11-01-18, довідка про встановлення місцезнаходження юридичної особи, в яких встановлено відсутність позивача за адресою: 03164, місто Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, буд. 3.
Суд наголошує, що відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» за адресою: 03164, місто Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, буд. 3 не спростовується позивачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач був зареєстрований на момент перевірки його місцезнаходження за адресою: м. Київ, Шевченківській район, вул. Дегтярівська, 48, оф. 412.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10 липня 2015 року, позивачем у травні та червні підтверджувались відомості про юридичну особу.
Згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Підтвердження відомостей про юридичну особу" позивачем також 15 липня 2015 року підтверджено місцезнаходження.
Також, на підтвердження місцезнаходження позивачем надано копію договору суборенди № Д 01/06-15 від 08 червня 2015 року.
Між тим, встановлення відсутності юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Відтак, дії контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, укладеного між ТОВ «Ленстер Компані» та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві є протиправними, а тому позов в цій частині - підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит суд зазначає наступне.
Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
Водночас пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Матеріали справи не містять копії повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2015 року було витребувано у позивача завірену копію рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року та доказ направлення на адресу позивача, враховуючи не надання, суд вважає відсутнім такий доказ у контролюючого органу.
Згідно квитанції, підставою для неприйняття податкової декларації стало розірвання договору про визнання електронних документів.
Враховуючи встановленому в даному провадженні протиправність дій контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору, наслідком якого є поновлення дії даного договору, вимога позивача про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит підлягає задоволенню.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.
З огляду на викладене, вимога про визнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит прийнятою 26 червня 2015 року в 15:18 також підлягає задоволенню.
Судом також враховано помилковість зазначення в графі "Декларація подається до ..." замість Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС м. Києва - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС м. Києва, проте, така помилка не може слугувати самостійною підставою для не прийняття податкового декларації, та для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість дій у з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 20 лютого 2015 року № 200220152, укладеного між ТОВ «Ленстер Компані» та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Киві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит.
4. Вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит - 26 червня 2015 року в 15:18.
5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки).
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.Ю. Гарник