ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2015 року 16:15 № 826/9456/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Авто"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дозор Авто» (надалі - позивач або ТОВ «Дозор Авто») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2015 року № 0002172203.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки від 29.04.2015 року № 1888/26-56-22-03-10/38233221, про порушення ТОВ «Дозор Авто» норми ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом за контрактом від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) відповідають фактичній дійсності, проте термін прострочення був розрахований перевірюючим невірно. Так, позивач наголошує на тому, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Відповідно до наявних у позивача документів підтверджується той факт, що імпортований ТОВ «Дозор Авто» товар перетнув митний кордон України 07 березня 2014 року (тобто, на 101 день з дати оплати), та відповідно порушення строку розрахунку складає лише 11 днів, а не 17 днів (як це вказано в акті перевірки та у повідомленні-рішенні від 12.05.2015 року № 0002172203). З огляду на вищевикладене позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення ДПІ протиправним, та таким, підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 17.06.2015 року, з'явилися представники сторін.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, де зазначається про правомірність висновків акта перевірки від 29.04.2015 року № 1888/26-56-22-03-10/38233221 та законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12.05.2015 року № 0002172203. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наступне: працівником ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дозор Авто» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при взаєморозрахунках за зовнішньоеко-номічними операціями по контракту від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l згідно листа ПАТ «МІБ» від 05.03.2015 року № 51/ІІ-БТ, за результатами якої складено акт від 29.04.2015 року № 1888/26-56-22-03-10/38233221. Згідно висновків цього акта перевірки ТОВ «Дозор Авто» допустило порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) на суму 22 218,77 доларів США., термін прострочення складає 17 днів. За наслідками проведення такої документальної перевірки позивача ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства. При цьому, за правовою позицією контролюючого органу моментом закінчення імпортної операції вважається випуск товару у вільне використання, тобто, закінчення митної операції є дата оформлення імпортної вантажної митної декларації на випуск товару у вільний обіг, а не дата перетину митного кордону або дата оформлення митної декларації на розміщення товару на митному ліцензійному складі.
Суд у судовому засіданні 17.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що в період з 24.04.2015 року по 28.04.2015 року згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 24.04.2015 року № 491 і направлення від 24.04.2015 року № 301 працівником ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дозор Авто» (ідентифікаційний код 38233221) з питань дотримання ним вимог валютного законодавства України при розрахунках по зовнішньоекономічному контракту від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l згідно повідомлення ПАТ «МІБ» від 05.03.2015 року № 51/ІІ-БТ, за результатами якої складений Акт від 29.04.2015 року № 1888/26-56-22-03-10/38233221 (далі - акт перевірки).
Як встановлено судом, між позивачем та компанією нерезидентом «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) був укладений контракт від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l на закупівлю запасних частин для автомобілів марки «LIFAN» та діагностичного обладнання для гарантійного та післягарантійного сервісного обслуговування автомобілів марки «LIFAN».
Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Дозор Авто» здійснено переказ валютних коштів нерезиденту компанії «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Exp.Co.Ltd» (Китай), всього на загальну суму 22 218,77 дол. США. При цьому, граничний термін надходження товару - 24.02.2015 року. Товар на зазначену суму валютних коштів від компанії «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Exp.Co.Ltd» був отриманий ТОВ «Дозор Авто» по вантажній митній декларації від 13.03.2015 року № 75017, тобто з порушенням граничного терміну валютних розрахунків. На думку перевіряючого позивачем термін розрахунків порушено на 17 днів.
В розділі 4 «Висновок» акта перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «Дозор Авто» наступних норм законодавства України: ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями), п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», - внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) на суму 22 218,77 дол. США.
12.05.2015 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 29.04.2015 року № 1888/26-56-22-03-10/38233221 прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «У») за № 0002172203, яким у зв'язку з порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД» у розмірі 31 780,57 грн. Розрахунок суми пені наведений в додатку № 4 до акта перевірки.
Вважаючи зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 року протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в останній редакції) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Водночас, п. 3 Постанови правління Національного банку України від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Таким чином, за висновком суду граничним терміном надходження імпортної продукції, який згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постановою Національного банку України від 16.11.2012 року № 475, визначений у 90 днів, за імпортним контрактам від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) є 24.02.2015 року, що визнається позивач в тексті поданого позову.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
При цьому, ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 4 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 321 цього Кодексу товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до положень Митного кодексу України поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуском товарів через митний кордон у відповідності із п. 49 ч. 1 ст. 4 цього ж Кодексу є надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.
З аналізу положень зазначених статей вбачається, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року, ухвалі Верховного Суду України від 08.07.2015 року та постанові Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 року № К/9991/5519/11.
Також, нормами ст. 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013 року № К-30819/10 та від 09.12.2013 року № К/9991/36858/11.
Як видно з наданих позивачем коносаменту № OLT 131Е OOCL відтиск «під митним контролем», та, відповідно, перетин митного кордону України при переміщенні товару за імпортним контрактом від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) здійснено 07.03.2015 року.
З огляду на викладене, розмір пені за порушення позивачем передбачених строків поставки товарів повинен розраховуватись по 07.03.2015 року - дату перетину митного кордону України, а не по 13.03.2015 року - дату оформлення вантажної митної декларації № 100250003/2015/075017 (типу ІМ-40), як зазначено відповідачем.
За таких умов, за несвоєчасне надходження товару на територію України за імпортним контрактом від 20.10.2014 року № LF-UA-2014/SP.l з компанією «CHONGDING LIFAN INDUSTRY (Group)Imp.& Ехр.Со.Ltd» (Китай) на 11 днів (тобто, з 25.02.2015 року по 07.03.2015 року) позивач має сплатити пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми недопоставленого товару в іноземній валюті (вартість якого становить 22 218,77 доларів США), перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (курс складає 22,897045 грн. за 1 долар США), що становить 16 788,53 грн. (22 218,77 доларів США*0,3%= 66,65631 доларів США*22,897045 грн. = 1 526,23 грн.*11 дні = 16 788,53 грн.).
Враховуючи наведене, загальна сума пені за висновком суду складає 16 788,53 грн., у зв'язку з чим оскаржуване рішення від 12.05.2014 року № 0002172203 є протиправним в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД у розмірі 14 992,04 грн. (31 780,57 грн. - 16 788,53 грн.) та підлягає скасуванню саме в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Авто» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.05.2015 року № 0002172203 в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД на суму 14 992,04 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Авто» (ідентифікаційний код 38233221, адреса місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А) судові витрати у розмірі 86,18 грн. (вісімдесяти шести грн. 18 копійки) з Державного бюджету України .
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок