ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2015 року 15:42 № 826/7093/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (відповідач-1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач-2)
провизнання наказу протиправним в частині, стягнення грошових коштів, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (надалі - відповідач-1 або Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2 або Фонд), в якому просить:
- визнати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. «про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» №6 від 18.11.2014 року в частині, що стосується ОСОБА_1, протиправним;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Уповноваженою особою безпідставно не включено останню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду з підстав, викладених у наказі Уповноваженої особи №6 від 18.11.2014 року, оскільки останні не відповідають дійсності, а також є законодавчо не мотивованими.
У судове засідання 12.05.2015 року з'явилися позивач, представник позивача та представник відповідача-2.
Позивач та його представник у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр, на підставі якого і відбувається відшкодування коштів за вкладами, виключно на підставі переліку вкладників, що складається Уповноваженою особою, а у переліку вкладників, який надійшов від відповідача-1, інформації про позивача не містилося, з огляду на що ОСОБА_1 і не було включено до загального реєстру вкладників та не здійснено виплату коштів, гарантованих за вкладами за рахунок Фонду.
Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому, 08.05.2015 року від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуваний наказ №6 від 18.11.2014 року в оскаржуваній частині є правомірним, оскільки під час проведення Уповноваженою особою перевірки правочинів, останньою встановлено факт нікчемності правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».
З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 12.05.2015 року на підставі ч. 6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача-1 та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір №43435 банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки» від 01.07.2014 року, згідно умов якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. у тимчасове стокове користування на строкове користування на строк до 01.08.2014 року (строк повернення вкладу) та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п. 1.2 цього договору.
При цьому, Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
На виконання даної постанови Національного банку України від 10.11.2014 року № 717 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 13.11.2014 року № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку з 13.11.2014 року та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Гончарова С.І. строком на один рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року включно.
Надалі, Уповноваженою особою листом №001/404 від 02.12.2014 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до наказу Уповноваженої особи від 18.11.2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» наказано визнати нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу.
Згідно наявного у матеріалах справи витягу з додатку №1 до наказу від 18.11.2014 року №6, під номером 2457 вказано договір №43435 від 01.07.2014 року, укладений з ОСОБА_1
Вважаючи вищезазначений наказ від 18.11.2014 року №6 в частині, що стосується ОСОБА_1, протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси, як вкладника, порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452).
Так, згідно з положеннями ст. 2 Закону №4452, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1. ст. 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
У силу ст. 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст. 27 Закону №4452.
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону №4452).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27 Закону №4452).
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону №4452).
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 27 Закону №4452).
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 27 Закону №4452).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону №4452, Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 2 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (надалі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З наведеного у сукупності вбачається, що Перелік, який складається Уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається Уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається Уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.
В свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи позивача не було включено Уповноваженою особою до вказаного Переліку в частині суми грошових коштів, набутих останнім на підставі договору банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435, а, відтак, станом на момент розгляду справи судом у Фонду на було підстав для включення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників та відповідно здійснення виплат, з огляду на що позовні вимоги, заявлені до відповідача-2 наразі є необґрунтованими та передчасними.
Щодо підстав не включення Уповноваженою особою позивача до Переліку вкладників суд зазначає про наступне.
Як було зазначено вище, підставою для такого не включення відповідачем-1 вказано про визнання вищезазначеного правочину недійсним на підставі наказу Уповноваженої особи від 18.11.2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» та додатку №1 до нього.
Так, з метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як то зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону №4452, забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
За змістом ч. 3 ст. 38 Закону №4452, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Водночас, загальне поняття нікчемності правочинів наведено у ст. 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Викладене означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час, як це випливає зі змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину очевидно недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.
Таким чином, за обставин відсутності у відповідача-1 посилань на передбачені законом підстави визнання вказаного вище правочину нікчемним, такі твердження суб'єкта владних повноважень є необґрунтованими.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року у справі №К/800/19140/15 та від 09.06.2015 року у справі №К/800/16057/15.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що наказ Уповноваженої особи від 18.11.2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435, укладеного з ОСОБА_1, є протиправним та підлягає скасуванню, а, відтак, суд з метою належного способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача вказує про необхідність зобов'язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_1 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435 та подати до Фонду інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича від 18.11.2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435, укладеного з ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича включити ОСОБА_1 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435.
4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 01.07.2014 року №43435.
5. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок