ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Київ
14 грудня 2011 року № 2а-18376/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Інституту європейських досліджень Національної академії наук України
до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м.Києва
про визнання протиправними дій щодо списання коштів та відмови їх повернення, зобов'язання вчинити певні дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Інститут європейських досліджень Національної академії наук України з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва про визнання дії щодо списання коштів у сумі 155 476,02 грн. та відмову їх повернути на рахунок Інституту європейських досліджень Національної академії наук України неправомірними та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва повернути неправомірно списані в 2010 році з рахунків Інституту європейських досліджень Національної академії наук України кошти в сумі 155 476,02 грн. на р/р 35219001000107.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою ст.181 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства визначається Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (частина 2 статті 384 ЦПК України).
Аналіз вищевикладених положень свідчить, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення, здійснюється за правилами того судочинства, якими суд керувався при прийнятті цього судового рішення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про визнання дії неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії з приводу виконання виконавчого листа № 2 -690/10 виданого 21.07.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з Інституту європейських досліджень Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 коштів.
Отже, виконавчим документом, на підставі якого здійснюється виконавче провадження у даному випадку, є виконавчий лист, виданий на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва яке постановлено в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що даний позов стосується порушення прав особи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та враховуючи положення статті 181 КАС України, статей 383, 384 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Позивачу слід звернутися до суду, який видав виконавчий лист відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись вимогами п.1 ч.1 ст.109, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити Інституту європейських досліджень Національної академії наук України у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва про визнання дії щодо списання коштів у сумі 155 476,02 грн. та відмову їх повернути на рахунок Інституту європейських досліджень Національної академії наук України неправомірними та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва повернути неправомірно списані в 2010 році з рахунків Інституту європейських досліджень Національної академії наук України кошти в сумі 155 476,02 грн. на р/р 35219001000107.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Повернути позивачу позовну заяву разом з доданими до нього матеріалами.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2