04 серпня 2015 року справа № 2а-4223/09/2370
16 год. 25 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” до державної податкової інспекції в Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство “Птахофабрика “Перше Травня”, правонаступником якого є позивач, подало позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області, правонаступником якої є державна податкова інспекція в Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області, від 05.09.2008 № 0000702301/0, від 14.10.2008 № 0000702301/1, від 31.12.2008 № 0000702301/2, від 06.03.2009 № 0000702301/3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійснення розрахунку викидів аміаку та метану податковий орган щоквартально застосував річний норматив викидів вказаних речовин на одну голову курки, тоді як при квартальному розрахунку треба застосовувати 1/4 річного нормативу.
Крім того, позивач стверджує, що розрахунок податкового органу збору за розміщення відходів є неправильним, оскільки вихідним показником, який був використаний як база оподаткування збором за розміщення відходів, взято показники про утворення за відповідний звітний квартал загальної кількості відходів відповідно до класу небезпечності та дозволу на розміщення відходів. Таким чином, податковий орган ототожнив поняття утворення відходів з поняттям розміщення відходів і визначив базою оподаткування показники утворення відходів замість показників про їх розміщення.
Також позивач вказує на те, що курячий послід не був відходами у розумінні ст. 1 Закону України “Про відходи” від 05.03.1998 № 187/98-ВР, оскільки в подальшому використовувався в господарській діяльності позивача шляхом реалізації іншим особам, які, своєю чергою, використовували його у виробництві. Курячій послід не розміщувався позивачем у розумінні цієї норми закону, оскільки використовувався в господарській діяльності, факту зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах не встановлено.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є результати розрахунків викидів забруднюючих речовин в атмосферу та інформація про використання паливно-мастильних матеріалів, що здійснені державною екологічною інспекцією в Черкаській області, яка підтвердила правильність наданих в ході перевірки даних про фактичні обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення.
Крім того, відповідач вказує на те, що в ході господарської діяльності позивач утворює відходи та, як наслідок, зберігає їх, що у розумінні ст. 1 Закону України “Про відходи” є розміщенням відходів, після чого реалізує їх іншим особам.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Публічне акціонерне товариство “Птахофабрика “Перше Травня”, як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 00851426, зареєстроване 11.11.1996.
На підставі направлень від 05.08.2008 № 71/01-044 та від 09.09.2008 № 64/01-044 ДПІ у Черкаському районі проведено планову виїзну перевірку ВАТ “Птахофабрика “Перше Травня” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2008.
За результатами перевірки складений акт від 27.08.2008 № 242/23-008/00851426, в якому зазначено, зокрема, про порушення ВАТ “Птахофабрика “Перше Травня” вимог ст. 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 № 1264-XII, п. п. 3, 4. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища від 19.07.1999 № 162/379, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.07.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 № 544/3837, внаслідок чого встановлено заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища на 347669 грн. 31 коп., в тому числі: за ІІІ квартал 2005 року на 10753 грн. 26 коп., за IV квартал 2005 року на 10810 грн. 89 коп., за І квартал 2006 року на 36661 грн. 79 коп., за ІІ квартал 2006 року на 36053 грн. 37 коп., за ІІІ квартал 2006 року на 39152 грн. 43 коп., за IV квартал 2006 року на 32897 грн. 16 коп., за І квартал 2007 року на 34528 грн. 43 коп., за ІІ квартал 2007 року на 32297 грн. 36 коп., за ІІІ квартал 2007 року на 40497 грн. 82 коп., за IV квартал 2007 року на 37502 грн. 24 коп., за І квартал 2008 року на 36514 грн. 55 коп.
09 вересня 2008 року на підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000702301/0 про визначення суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 521503 грн. 96 коп., в тому числі за основним платежем - 347669 грн. 31, за штрафними (фінансовими) санкціями - 173834 грн. 65 коп.
В результаті процедури адміністративного оскарження відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 14.10.2008 № 0000702301/1, від 31.12.2008 № 0000702301/2, від 06.03.2009 № 0000702301/3, якими визначені суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі, зазначеному в податковому повідомленні-рішенні від 05.09.2008 № 0000702301/0.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Згідно пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (чинного на час виникнення спірних відносин), визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2. Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 303 контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби. Органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (чинну на час виникнення спірних відносин) (далі - Інструкція № 162/379).
Відповідно до п. 2.1. Інструкції № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Пункт 3 Інструкції № 162/379 передбачає, що об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відходи” від 05.03.1998 № 187/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Під спеціально відведеними місцями чи об'єктами згідно з нормами цього Закону розуміються місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний нарахувати та сплатити збір за: фактично здійснені обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, зокрема для стаціонарних джерел забруднення - за фактичні обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, а для пересувних джерел забруднення - за фактичні обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини; фактично здійснені обсяги відходів, які не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та у разі якщо власник (суб'єкт господарювання) повинен позбутися їх шляхом утилізації чи видалення та які розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
При цьому фактичне здійснення обсягів викидів та розміщення відходів, зокрема зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, має підтверджуватися доказами.
Обсяги речовин, матеріалів і предметів, що утворилися у процесі господарської діяльності, яких власник не позбувається або не утилізує та не розміщує у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а використовує в господарській діяльності, не є відходами. Відповідно, підстави для визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища щодо таких речовин, матеріалів, предметів тощо відсутні.
Податковий орган на підставі інформації Державної екологічної інспекції в Черкаській області, доданої до листа від 14.08.2008 № 1855/05, дійшов висновку про те, що фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обсяги відходів, що утворилися у зв'язку з діяльністю позивача, не відповідають задекларованим.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивач здійснював з використанням показників емісії (питомих викидів) за методикою “Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства”, згідно якої розрахунок обсягів викидів здійснюється шляхом множення питомого викиду забруднюючих речовин на продуктивність (кількість тварин). При цьому норматив питомого викиду аміаку і метану на одиницю поголів'я курей на рік становить, відповідно 0,370 та 0,078 кілограм.
Отже, за квартал, як податковий період, визначений законодавством для збору за забруднення навколишнього природного середовища, норматив питомого викиду аміаку і метану на одиницю поголів'я курей повинен становити одну четверту річної норми.
Позивач визначав норматив питомого викиду аміаку і метану на одиницю поголів'я курей за квартал, виходячи з фактичного їх поголів'я, та відображав відповідні показники в податкових звітах зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.
На вимогу суду належних та допустимих доказів щодо підтвердження фактичних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, зазначених в додатках до листа Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 14.08.2008 № 1855/05, не надано.
Крім того, як свідчать матеріали справи, курячий послід не був відходами у розумінні ст. 1 Закону України “Про відходи, оскільки в подальшому використовувався в господарській діяльності позивача шляхом реалізації іншим особам, які, своєю чергою, використовували його у виробництві чи розміщували у спеціально відведених місцях. Курячій послід не розміщувався позивачем у розумінні цієї норми закону, оскільки використовувався в господарській діяльності, факту зберігання та захоронення відходів позивачем у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах не встановлено.
Таким чином, суд вважає непідтвердженим висновок податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області від 05.09.2008 № 0000702301/0, від 14.10.2008 № 0000702301/1, від 31.12.2008 № 0000702301/2, від 06.03.2009 № 0000702301/3 про визначення суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 521503 грн. 96 коп., в тому числі за основним платежем - 347669 грн. 31, за штрафними (фінансовими) санкціями - 173834 грн. 65 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше Травня” (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена в повному обсязі 06.08.2015.