03 липня 2012 року м.Черкаси
17 год. 03 хв. справа № 2а/2370/1437/2012
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабич А.М.,
при секретарі - Хатковому А.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (згідно зі статутом),
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.06.2012),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоексплуатація №1» до Придніпровської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
27.04.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоексплуатація №1» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії Придніпровської районної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірними; скасувати акт перевірки від 17.11.2011 №749; скасувати рішення від 01.12.2011 №150; зобов'язати Придніпровську районну виконавчу дирекцію Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплатити допомогу з тимчасової втрати працездатності та з вагітності та пологів в сумі 8158,78 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно склав акт перевірки, яким визначив неправомірним використання позивачем коштів в сумі 7788,06 грн., і неправомірно не відшкодовує 8158,78 грн. виплаченої позивачем допомоги з тимчасової непрацездатності та з вагітності та пологів працівниці ОСОБА_3 Таким чином, відповідач порушив норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 (далі -Закон № 2240-ІІІ), оскільки здійснив контроль не за правильністю використання, а за обґрунтованістю витрат.
Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
При перевірці документів, наданих позивачем в ході ревізії, було звернено увагу на те, що заробітна плата працівника позивача ОСОБА_3, яка взята для обчислення розміру допомоги з вагітності та пологів, не відповідає розміру заробітної плати, встановленої діючим на той час штатним розписом. Крім того, заробітна плата ОСОБА_3 істотно відрізняється від заробітної плати інших працівників і не обгрунтована, оскільки із розрахунків неможливо було встановити що входило в склад виплаченої заробітної плати та за який період відпрацьованого часу. Вищевказані факти унеможливлюють підтвердження правильності проведеного позивачем розрахунку. Ці висновки були підтверджені результатами перевірки позивача територіальною державною інспекцією праці у Черкаській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація №1" (далі -позивач) є юридичною особою, зареєстрованою 13.08.2004 у виконавчому комітеті Черкаської міської ради та є страхувальником у Придніпровській районній виконавчій дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
На підставі направлення від 30.09.2011 №749 спеціалістом ІІ категорії відділу контрольно-ревізійної роботи відповідача ОСОБА_4 проведено перевірку повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків, інших платежів до Фонду та використання його коштів на виплату встановлених видів допомоги по соціальному страхуванню.
За наслідками такої перевірки складено акт від 17.10.2011 №749 (далі - акт перевірки), який представник позивача підписала із запереченнями, згідно з яким встановлено порушення вимоги ч.1 ст.38 та ст. 52 Закону України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 (далі - Закон №2240-ІІІ), ст.ст. 15, 24, 30 ЗУ «Про оплату праці»від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі -Закон №108/95-ВР), ст.ст. 29, 96, 97, 115 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), внаслідок чого не прийнята до заліку нарахована допомога по вагітності та пологам у сумі 7788,06 грн. головному бухгалтеру підприємства -ОСОБА_3
Відповідно до складеного акту перевірки відповідач прийняв рішення від 01.12.2011 №150 про накладення фінансової санкції у формі штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 3894,00 грн., та про перерахування відповідачу 11682,06 грн.
З письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_3 прийнята на роботу головним бухгалтером ТОВ «Житлоексплуатація №1»на підставі наказу від 01.08.2007 №6. У період 19.04.2010-22.08.2010 головний бухгалтер ОСОБА_5 була тимчасово непрацездатна, що підтверджується відповідним листком серії АБР № 824917. Відповідно до нього на підставі рішення комісії з соціального страхування на підприємстві від 30.04.2010 №1 було призначено допомогу з вагітності та пологів у розмірі 100%, що становить 7788,06 грн. Як зазначалось вище, страховий випадок настав 19.04.2010.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 2240-III за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога з вагітності та пологів. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 2240-ІІІ ця допомога надається у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (абз. 1 ч. 1 ст. 51 Закону України № 2240-ІІІ).
Статтею 53 Закону №2240-ІІІ встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності, з
вагітності та пологів враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Суд взяв до уваги посилання позивача на те, що відповідачем прийняті були відповідні звіти, однак вважає за необхідне зазначити наступне.
Не зважаючи на витребування судом у позивача доказів обліку робочого часу та згідно з поясненнями представника позивача суд встановив, що облік робочого часу ОСОБА_5 з квітня 2009 року не вівся, наказів про преміювання чи позбавлення премії, про скорочений робочий день або тиждень позивач не видавав, хоча відповідно до даних звідних для відрахування у Фонди за січень-вересень 2009 року, картки рахунку 661 за 01.01.2009-31.07.2010, копій розрахунково-платіжних відомостей за січень-квітень 2010 року (а.с.59-61) заробітна плата ОСОБА_5 нараховувалася в наступних розмірах:
- у 2009 році позивач нарахував головному бухгалтеру ОСОБА_5: за січень - 2000,00 грн., лютий - 2500,00 грн., березень - 1000,00 грн., квітень - 625,00 грн., травень - 3000,00 грн., червень - 625,00 грн., липень-вересень - 630,00 грн., жовтень - 650,00 грн., листопад - 1000,00 грн., грудень - 2600,00 грн.
- у 2010 році: за січень - 2000,00 грн., лютий - 2500,00 грн., березень - 2500,00; квітень - 1309,52 грн.
Відповідно до штатного розкладу від 02.01.2009 №1 та від 01.01.2010 (а.с.44-45) оклад головного бухгалтера становив відповідно 3000,00 грн. та 2000,00 грн.
Зменшення розміру заробітної плати є зміною істотних умов праці, що вимагає письмового попередження працівника за 2 місяці до такої зміни.
Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Жодних доказів про обґрунтоване зменшення заробітної плати головному бухгалтеру позивач не надав, а пояснення його представника про скрутне фінансове становище у відповідний період не виправдовує невиконання вимог діючого законодавства щодо порядку введення змін істотних умов праці. Актом перевірки встановлено, що міжпосадові оклади у схемі посадових окладів не відповідають чинному законодавству. Так, у штатному розкладі на 2009 рік посадовий оклад директора підприємства на 1000,00 грн. менший за посадовий оклад головного бухгалтера та фахівця з технічних питань, а на 500,00 грн. менший ніж у домоуправителя. Порушення при встановленні розмірів заробітної плати підтверджуються результатами перевірки територіальної державної інспекції праці у Черкаській області (а.с.54-57).
Згідно зі ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Отже, оплата праці базується на кількох основних принципах. Перший і головний з них полягає в тому, що вона повинна відповідати кількості і якості затраченої праці, а значить, бути справедливою. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України, а також Законом України "Про оплату праці".
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оплату праці»держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом:
- встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, зокрема, оплата праці в святкові дні, надурочних робіт, простоїв не з вини працівника, нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати тощо;
- встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності;
- встановлення умов і розмірів оплати праці працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів;
- оподаткування доходів працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КЗпП України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації.
З огляду на зміст викладених норм, судом встановлено порушення співвідношень при встановленні працівникам підприємства окладів, що є порушенням вимог ст.ст. 96, 97 КЗпП України.
Враховуючи вищевикладені докази та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано змінював заробітну плату ОСОБА_5 в сторону як збільшення так і зменшення, оскільки встановлений посадовий оклад зменшуватися може лише у порядку, визначеному діючим законодавством і на підставі відповідного рішення керівника підприємства, якого, як встановив суд, не було.
Суд звернув увагу, що збільшення заробітної плати з листопада 2010 року було лише головному бухгалтеру і стосувалося лише періоду, що брався для розрахунку розміру допомоги з вагітності та пологів. Оскільки жодних наказів, які би обґрунтовували нарахування відповідного розміру заробітної плати, який не відповідає розміру, встановленого штатним розкладом підприємства, позивач не надав (не зважаючи на таке витребування судом), тому нарахований розмір заробітної плати ОСОБА_3 є безпідставним, а тому він не може братися до уваги при проведенні розрахунку допомоги з вагітності та пологів.
Обставини підтверджують висновки акту перевірки щодо невідповідності розміру призначеної заробітної плати, розмір якої вплинув на розмір допомоги з вагітності.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону №2240-ІІІ, п.п. 7.1, 7.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління ФСС з ТВП від 26.06.2001 №16 страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів за формою, яка затверджується в установленому порядку та з відповідним відображенням у бухгалтерському обліку підприємства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України № 2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється у т.ч. за принципом цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Пунктом 4 ст. 13 Закону України №2240-ІІІ встановлено повноваження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності забезпечувати цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до п. 6 ч. ст. 28 Закону України № 2240 страховик має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства, а відповідно до п. 9 ч. 2 цієї статті страховик зобов'язаний стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку. Ч. 1 ст. 30 Закону України № 2240 визначено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Отже, відповідачем правомірно нараховано штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 3894,00 грн.
Щодо позовної вимоги про скасування акта перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, то позовна вимога про скасування акта перевірки від 17.11.2011 №749 не підлягає розгляду в адміністративному суді, отже справа у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.
Щодо факту відмови відповідача від відшкодування допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю згідно з листком непрацездатності серії АБР № 813690 суд зазначає наступне.
Відповідно до вищевказаного листка допомога з тимчасової непрацездатності призначена ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Житлоексплуатація №1», за період з 25.08.2010 до 03.09.2010 в розмірі 100% за 5 робочих дні, що становить 695,36 грн. Водночас суд, виходячи із вищевказаних доказів, нормативно-правових вимог, а також тієї обставини, що облік робочого часу у вказаний період не вівся (неможливо встановити кількість робочих днів, які відпрацювала особа), отже позивач не обґрунтував розміру призначеної допомоги.
Відповідно до ст.21 Закону №2240-ІІІ фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Ч.2 ст.35 Закону України №2240-ІІІ допомога з тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що рішення відповідачем прийнято відповідно до норм діючого законодавства, суд, дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8-12, ст. 157, ст. 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоексплуатація №1» до Придніпровської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дій та скасування рішення від 01.12.2011 № 150 - відмовити, а в частині скасування акту перевірки від 17.11.2011 № 749 - провадження закрити.
2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копії постанови направити сторонам.
Суддя А.М. Бабич
Повний текст постанови виготовлено 06.07.2012