79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.06.06 Справа№ 02-4/4-27
Суддя Н. Судова - Хомюк , розглянувши матеріали
за позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП “Залізничнетеплоенерго», м.Львів
до відповідача: ДП ВАТ “Концерн -Електрон» ЖЕК “Електрон», м.Львів
про стягнення 68914,82 грн.
На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП “Залізничнетеплоенерго», м.Львів до ДП ВАТ “Концерн -Електрон» ЖЕК “Електрон», м.Львів про стягнення 68914,82 грн.
Дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Зокрема, такий випадок передбачений ст.2 ГПК України, згідно з якою господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, відповідно до ч.2 вищеназваної статті прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі - рішення Конституційного суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Інтереси держави не можна ототожнювати з майновими інтересами державних підприємств і господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді з огляду на необхідність забезпечення інтересів держави.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов»язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов»язаних із захистом інтересів держави.
В даному випадку прокурором невірно визначено позивача, тобто, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах за вимогами про захист інтересів держави.
Такий висновок ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України, згідно з яким прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями органу виконавчої влади, а не підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Тобто, прокурор в господарському процесі не може бути представником підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського Кодексу України підприємство -самостійний суб»єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, або іншими суб»єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
ЛКП “Залізничнетеплоенерго» є комунальним підприємством, а не органом державної влади чи місцевого самоврядування, тобто самостійним суб»єктом підприємницької діяльності.
Хоча прокурором Залізничного району м.Львова подана позовна заява в інтересах органу місцевого самоврядування -Львівської міської ради, однак спір є цивільно-правовим, не пов»язаний з виконанням цим органом повноважень органу місцевого самоврядування, а тому така позовна заява не може бути розглянута по суті в господарському суді.
Керуючись п.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Позовні матеріали на 10 аркушах повернути позивачу.
Суддя Судова-Хомюк Н.М.