18.01.07р.
Справа № 23/234/06
За позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум-Україна", м.Дніпропетровськ
відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра", м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним господарського зобов"язання договору №32 від 25.11.04
Суддя Добродняк І.Ю.
Суддя Бишевська Н.А.
Суддя Кожан М.П.
Представники сторін:
Від позивача: Томніковська К.С. - держподатковий інспектор юр.відділу, дов. від 15.01.07 № 617/6/10/007
Від відповідача-1: Ребров Д.М. - представник, дов. № 06/17-ю від 06.09.06
Від відповідача-2: не з"явився
Позивачем заявлений позов, в якому позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання - договір №32 від 25.11.04, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотум-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультра", з моменту укладання з 25.11.04 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум-Україна" на користь бюджету 7462,00 грн. - вартості отриманих за договором підряду №32 від 25.11.04 послуг.
Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.06 розгляд справи № 23/234/06 призначено колегіально у складі: головуючий суддя -Добродняк І.Ю., судді Бишевська Н.А., Кожан Н.П.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача-2 оскаржувана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України. При цьому позивач посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.05 та ухвалу 10.04.06 по справі № 27/166 якими визнані недійсними установчі документи ТОВ "Ультра", свідоцтво по реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Ультра" з моменту видачі (17.06.04) та припинено юридичну особу -ТОВ "Ультра", встановлено, що підприємство було зареєстровано на підставну особу і після державної реєстрації підприємства засновник не приступав до фінансово-господарської діяльності, де знаходяться установчі документи, йому не відомо, податки до бюджету не сплачує.
18.01.07 позивачем подані додаткові письмові пояснення до позову, в яких позивач просить звернути увагу на те, що судовим рішенням встановлений факт безпідставного отримання невстановленими особами права на нарахування податку і складення податкових накладних, оскаржуваний договір з боку відповідача-2 підписаний невстановленою особою, яка не мала права здійснювати будь-які дії від імені відповідача-2.
Відповідач-1 просить в позові відмовити, посилається на те, що оскаржуваний договір не має ознак угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Істотні умови договору узгоджені сторонами за цим договором в повному обсязі. Послуги за цим договором надані повністю, оплата за договором здійснена.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду невідомі.
Нез'явлення представника відповідача-2 у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає вирішенню справи по суті. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-1, господарський суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотум-Україна" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультра" (відповідач-2) укладений договір підряду №32 від 25.11.04, відповідно до умов якого відповідач-1 поручає відповідачу-2 (підрядчик) виконати технічне обслуговування і ремонт обладнання магазинів ТОВ "АТБ-Маркет", ТОВ "РУШ" за переліком робіт по технічному обслуговуванню, який зазначений в додатку № 1 до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується позивачем, на виконання цього договору відповідачем-2 було виконано технічне обслуговування і ремонт обладнання магазинів ТОВ "АТБ-Маркет", ТОВ "РУШ", що підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.04, у зв'язку з чим відповідач-2 виписав та видав відповідачу-1 податкову накладну № 262 від 30.12.04 на загальну суму 7462,00 грн., в т.ч. ПДВ -1243,67 грн.
На підставі виставленого відповідачем-2 рахунку відповідачем-1 здійснена оплата виконаних обумовлених договором робіт в сумі 7462,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 04.02.05.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
В даному випадку позивачем зазначено, що мета, суперечна інтересам держави та суспільства, присутня в діях відповідача-2 - ТОВ “Ультра».
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ультра» зареєстровано рішенням виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська 22.08.00, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.
До Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Ультра" внесено 14.06.04.
На момент вирішення спору підприємство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців України у встановленому порядку не виключено.
ТОВ "Ультра" поставлено на податковий облік в ДПІ У Жовтневому районі м.Дніпропетровська 01.09.00, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість (№ 04203706 від 17.06.04).
В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.05 по справі № 27/166, яким визнані недійсними установчі документи ТОВ "Ультра" з моменту державної реєстрації змін № 1 до Статуту ТОВ "Ультра" -11.06.04, свідоцтво по реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Ультра" з моменту видачі - 17.06.04 та припинено юридичну особу -ТОВ "Ультра".
Зазначеним рішенням суду встановлено, що підприємство зареєстровано на підставну особу і після державної реєстрації підприємства засновник не приступав до фінансово-господарської діяльності, де знаходяться установчі документи, йому не відомо. За юридичною адресою ТОВ "Ультра" не знаходиться.
Разом з тим, за інформацією Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відповідач-2 подає податкові декларації з податку на прибуток, станом на 19.04.05 за ТОВ "Ультра" значиться податковий борг.
За даними, зазначеними в податкових деклараціях з податку на прибуток ТОВ "Ультра" за спірний період (період здійснення операції за договором) - 4004 рік, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідач-2 декларував доходи.
Крім того, відповідач-2 за цей же період подавав декларації з податку на додану вартість з відображенням в них своїх податкових зобов'язань.
За даними облікових карток відповідача-2 станом на 31.12.04 у нього рахується переплата по податку на прибуток, податку на додану вартість.
Виходячи з даних документів, суд вважає, що зазначений позивачем факт, що відповідач-2 не декларував та не сплачував податок на прибуток з зазначеного господарського зобов'язання, позивачем не доведений, наявними в матеріалах справи документами не підтверджений.
Із наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності вбачається, що в даному випадку наявність рішення господарського суду по справі № 27/166 про визнання недійсними установчих документів відповідача-2, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не є достатнім доказом наявності умислу у ТОВ "Ультра" на укладення оскаржуваної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сам по собі факт визнання в судовому порядку недійними установчих документів ТОВ "Ультра", його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вже встановлено, на момент укладення спірного договору ТОВ "Ультра" перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Особа, яка виступила засновником, не заперечувала проти факту заснування підприємства на своє ім'я.
Обставини, які б підтверджували наявність у сторін за оскаржуваною угодою, зокрема у ТОВ "Ультра", умислу на укладення цієї угоди всупереч інтересам держави та суспільства, зазначеним рішенням суду не встановлені.
Твердження позивача з посиланням на рішення господарського суду по справі № 27/166, що оскаржуваний договір з боку відповідача-2 підписаний невстановленою особою, яка не мала повноважень здійснювати будь-які дії від імені відповідача-2 суд не може прийняти в якості обґрунтування позовних вимог, оскільки цей факт вказаним рішенням не встановлений, крім того, зазначена обставина не є підставою для визнання договору недійсним з підстав укладення його з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Таким чином доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим суд вважає, що законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на користь бюджету вартості отриманих послуг за договором № 32 від 25.11.04 також не підлягають задоволенню, оскільки така вимога ґрунтується на нормах ст.208 Господарського кодексу України, яка передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним і застосовується лише у випадках визнання недійсним господарського зобов'язання.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
Суддя Н.А. Бишевська
Суддя М.П. Кожан
Згiдно з оригіналом
26.02.07
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна