Кіровоградської області
"28" травня 2008 р.
Справа № 4/133
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., розглянув матеріали справи № 4/133
за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1.
до відповідача: Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, 26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Шевченка, 12,
про стягнення 258 324, 06 грн.
від позивача - Лебедюк Ю.А., довіреність № 249/10 від 29.12.2007 року;
від відповідача - Штирба О.В., довіреність № 126 від 11.03.2007 року;
Суть позову:
Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивачем по справі) подано позов до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, 26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Шевченка, 12 про стягнення 258 324 грн. 06 коп., з яких 187 019 грн. 73 коп. основного боргу, 16 958 грн. 88 коп. пені, 47 188 грн. 83 коп. втрат від інфляції та 7 156 грн. 62 коп. 3% річних і судових витрат.
Відповідач позов заперечив лише в частині нарахування пені, втрат від інфляції та процентів річних, оскільки вважає нарахування до стягнення вказаних штрафних санкцій є несправедливим, без урахування принципів формування тарифу на опалення. Крім того, відповідач вважає основною причиною виникнення заборгованості бездіяльність Смолінської селищної ради, яка не приймає реальні тарифи і не закладає різницю між затвердженими тарифами і фактичними затратами для відшкодування за рахунок місцевого бюджету.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного в результаті вільного волевиявлення договору №06/06-597 ТЕ 18 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій 31.10.2006 року (в подальшому договір), предметом якого представники сторін визначили проведення господарських операцій по передачі продавцем у власність покупця в 2006 році природного газу, приймання проданого газу та проведення оплати за отриманий газ.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем грошовими коштами плановими платежами: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованої місячної потреби постачання та транспортування не пізніше 10 числа поточного місяця, а подальші оплати плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В п. 5.1 договору сторони погодили ціна за 1000 куб.м. газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 491,76 грн. та ПДВ в розмірі 20% та вартість транспортування газу - 70 грн. та ПДВ що визначається згідно з діючим законодавством, тобто 20%.
У відповідності до додаткової угоди № 1 від 04.01.2005 року до договору № 06/06-597 ТЕ-18 від 31.10.2006 року сторонами погоджено обсяг передачі газу в розмірі 1182,090 тис. куб.м. на період дії договору з 01.11.2006 року по 31.12.2006 року.
Згідно до п.п. 7.2, 7.5 договору сторонами визначено відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору, зокрема в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки визначені п.6.1 договору покупець повинен сплатити на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли нараховується пеня. Крім того, неустойка у вигляді пені нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Умови вказаного договору підписані повноважними представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень, а їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств.
Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 936 466 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання - передачі газу від 30.11. та 30.12.2006 року. Відповідач прийняв поставлений газ повністю, але змінивши в односторонньому порядку умови договору провів оплату лише частково та починаючи з 10.01.2007 року несплачена відповідачем сума в розмірі 187 019 грн. 73 коп. набула статусу заборгованості по виконанню грошового зобов'язання та виникли підстави для застосування умов договору про нарахування та стягнення пені та приписи ст. 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення втрат від інфляції і 3 % річних.
У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів сплати боргу відповідачем суду не подано.
За вказаних обставин господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 187 019 грн. 73 коп. повністю.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в актах приймання-передачі та в договорі.
На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставлених позивачем партій товару на суму 187 019 грн. 73 коп.
Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого та отриманого товару.
Крім цього, п. 7.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення. За розрахунками позивача сума пені за прострочення оплати складає 16 958 грн. 88 коп.
Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, зміст пункту 7.2 договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати газу покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки несплаченої суми заборгованості за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.
Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ і складає 16 958 грн. 88 коп.
Натомість, господарський суд не вважає за можливе застосувати своє право передбачене ст. 83 ГПК України щодо зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та визначити розмір пені у меншому розмірі враховуючи наступне.
Підставою для зменшення суми пені господарський суд також визнає приписи ст. 233 ГК України згідно до яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому господарським судом враховується, що відповідачем не виконувалось господарське зобов'язання по проведенні оплати в значному розмірі, ступінь виконання зобов'язання є незначним, мають поширення інфляційні процеси в економіці. Розмір нарахованої до стягнення пені складає 9 % від суми заборгованості, в той час коли облікова ставка НБУ починаючи з 01.01.2008 року встановлена у розмірі 10 %.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку сплати боргу за період з 07.10.2007 року по 07.04.2008 року в розмірі 16 958 грн. 88 коп.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Господарським судом не приймається до уваги та оцінюється як необґрунтоване заперечення відповідача щодо неможливості застосування штрафних санкцій через те, що органами місцевого самоврядування не проведено відшкодування різниці фактичних затрат на послуги з теплопостачання (опалення) та визначених тарифів по їх оплаті, оскільки вказані обставини не відносяться до форс-мажорних обставин і не є предметом спору в даній справі. Крім того, Смолінська селищна рада не є учасником спірних правовідносин або стороною по договору на постачання природного газу. Приймаючи до уваги надані відповідачем розрахунки щодо наявності заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію на 2005 рік на суму 268 700 грн., за 2006 рік в розмірі 830 500 грн. та за 2007 рік в розмірі 1 180 900 грн., яких за твердженням позивача достатньо для своєчасного розрахування та заборгованість бюджетної сфери в розмірі 455 000 грн., господарський суд вважає, що вказані обставини не є підставою для зменшення суми неустойки та ненарахування втрат від інфляції і процентів річних. Відповідач здійснює господарську діяльність в формі підприємницької діяльності по наданню послуг з теплопостачання на власний ризик і тому за всі наслідки такої діяльності відповідач несе встановлену законодавством відповідальність, одним із видів якої є саме цивільна відповідальність.
Оскільки Господарський кодекс України не містить визначення поняття неустойки, пені та штрафу, то при їх визначенні необхідно керуватись положеннями Цивільного кодексу України. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Натомість, господарський суд керуючись ст. 625 ЦК України вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 47 188 грн. 83 коп. та проценти річних в розмірі 7 156 грн. 62 коп., враховуючи, що за ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем обґрунтовано проведено нарахування втрат від інфляції за грудень 2006 року по лютий 2008 року включно та процентів річних за період з 11.12.2006 року по 07.04.2008 року, оскільки при цьому враховано фактичний розмір заборгованості на відповідні періоди та стан проведення платежів. Натомість, відповідач не подав власні розрахунки втрат від інфляції та процентів річних, незважаючи на те, що в судовому засіданні визнав наявність заборгованості по оплаті отриманого в листопаді та грудні 2006 року природного газу.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі.
При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п. 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п. 1 Роз'яснення від 04.03.1998 року № 02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України”.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, 26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Шевченка, 12, (р/р 26007307330534 в ПІБ м. Кіровоград, МФО 323301, код ЄДРПОУ 24153091) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, (р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) заборгованість по оплаті за природний газ у розмірі 187 019 грн. 73 коп., пеню за несвоєчасне проведення платежів в розмірі 16 958 грн. 88 коп., втрати від інфляції в розмірі 47 188 грн. 83 коп., проценти річних в розмірі 7 156 грн. 62 коп. на загальну суму 258 324 грн. 06 коп., сплачене державне мито в розмірі 2 583 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя Ю.І. Хилько